Вьюжится от холода ночь… - Владислав Медяник

Вьюжится от холода ночь, затерялся месяц во мгле.

И никто не сможет помочь, отыскать тебя в далеке.

Я в зоне от тебя писем жду, весточка должна мне придти.

Восемь лет любить не смогу, милая тебя, ты прости.

Вьюжится от холода ночь, затерялся месяц во мгле.

И никто не сможет помочь, отыскать тебя, мне в тайге.

Опадают листья с берез, падают охапкой у ног.

Ничего ты мне кроме слез, в жизни принести ты не смог.

Опадают листья с берез, падают охапкой у ног.

Ничего тебе кроме слез, в жизни принести я не смог.

Лучше позабудь и уйди.

Позабудь все эти года.

Пусть навеки смоют дожди, память обо мне навсегда.

Писем от меня все же жди, моя любовь к тебе все ж придет.

А в душе дожди и дожди, а в душе лишь ветер поет.

Лучше позабудь и уйди.

Позабудь все эти года.

Пусть навеки смоют дожди, память обо мне навсегда.

В'южиться від холоду ніч, загубився місяць у темряві.

І ніхто не зможе допомогти, відшукати тебе в далекому.

Я в зоні від тебе листів чекаю, звістка повинна мені прийти.

Вісім років любити не зможу, мила тебе, ти пробач.

В'южиться від холоду ніч, загубився місяць у темряві.

І ніхто не зможе допомогти, відшукати тебе, мені в тайзі.

Опадає листя з берез, падає оберемком у ніг.

Нічого ти, мені крім сліз, у житті принести ти не зміг.

Опадає листя з берез, падає оберемком у ніг.

Нічого тобі крім сліз, у житті принести я не зміг.

Краще забудь і йди.

Забудь усі ці роки.

Нехай навіки змиють дощі, пам'ять мені назавжди.

Листів від мене все жди, моя любов до тебе все прийде.

А в душі дощі і дощі, а в душі лише вітер співає.

Краще забудь і йди.

Забудь усі ці роки.

Нехай навіки змиють дощі, пам'ять мені назавжди.