Стучат колёса - Владислав Медяник

Вслед за паровозом чёрный дым даль за далью стелется — ложится

За туманом пепельным седым вижу, как тебе в ночи не спится

Слышу перестук и стон колёс, уносящий вдаль мою подругу

Холод расставанья нам принёс, как же пережить с тобой разлуку

Стучат колёса так-так-так, с тобой не встречусь я никак,

А жизнь проходит просто так и всё проходит

Расстались мы и на заре в туманном снежном январе

С тобой не встречусь я никак, стучат колёса так-так-так

Как же нам прошедшее вернуть, знаю, ничего ты не забыла

В этот ранний и морозный путь на твоей щеке слеза застыла

Я прошу — ты не терзай себя, в моём сердце будешь ты навеки

На прощанье я скажу любя — ты самая желанная на свете

Слідом за паровозом чорний дим далечінь за далею стелиться — лягає

За туманом попелястим сивим бачу, як тобі вночі не спиться

Чую перестук і стогін коліс, що несе вдалину мою подругу

Холод розставання нам приніс, як пережити з тобою розлуку

Стукають колеса так-так-так, з тобою не зустрінуся я ніяк,

А життя проходить просто так і все минає

Розлучилися ми і на зорі в туманному сніжному січні

З тобою не встречусь я ніяк, стукають колеса так-так-так

Як же нам минуле повернути, знаю, нічого ти не забула

У цей ранній і морозний шлях на твоїй щоці сльоза застигла

Я прошу — ти не терзай себе, у моєму серці будеш ти навіки

На прощання я скажу люба — ти найбажаніша на світі