Потерялись ключи… - Владислав Медяник

Потерялись ключи, потерялись ключи,

Ключи счастья весны потерялись.

Нашей юности дни, нашей юности сны

Не зови, не ищи — потерялись.

Потерялись ключи, потерялись, увы,

От семьи, от любви потерялись.

Где твои, где мои — не кричи, не ищи —

В наших ссорах они потерялись.

Эх, жизнь моя, — прошло все безвозвратно,

Любовь, друзья, — их не вернуть назад.

Так, что же, мне дороги нет обратно,

Но путь во мгле — так дальше жить нельзя.

И слова все не те, и дела все не те,

Не услышит никто, не поймет,

Сам во всем виноват, жизнь прошла, как во сне,

А быть может, еще повезет.

Нашей юности дни, нашей юности сны

Не зови, не ищи — потерялись.

Потерялись ключи, потерялись, увы,

От удачи моей потерялись.

Эх, жизнь моя, — прошло все безвозвратно,

Любовь, друзья, — в душе покоя нет.

Так, что же, мне дороги нет обратно,

Но видел я во сне в конце тоннеля свет.

Эх, жизнь моя…

Загубилися ключі, загубилися ключі,

Ключі щастя весни загубилися.

Наші юності дні, нашої юності сни

Не клич, не шукай — загубилися.

Загубилися ключі, загубилися, на жаль,

Від сім'ї, від любові загубилися.

Де твої, де мої—не кричи, не шукай—

У наших сварках вони загубилися.

Ех, життя моє, пройшло все безповоротно,

Любов, друзі,— їх не повернути назад.

Так, що, мені дороги немає назад,

Але шлях у мгле — так далі жити не можна.

І слова все не ті, і справи все не ті,

Не почує ніхто, не зрозуміє,

Сам у всьому винен, життя пройшло, як у сні,

А може, ще пощастить.

Наші юності дні, нашої юності сни

Не клич, не шукай — загубилися.

Загубилися ключі, загубилися, на жаль,

Від удачі моєї загубилися.

Ех, життя моє, пройшло все безповоротно,

Любов, друзі,— в душі спокою немає.

Так, що, мені дороги немає назад,

Але я бачив у сні в кінці тунелю світло.

Ех, життя моє…