Темница - Владислав Медяник

Сижу за решёткой

В темнице сырой,

Уже не орёл и не молодой,

Остепениться бы мне,

И домой.

Да видно темница

Не знает о том,

Что каждому снится

Дорога в свой дом,

Не понимает

Старушка тюрьма,

Что в мире бывают

Другие дома.

И что кроме фомки

И меченых карт

Бывает на свете

Рассвет и закат.

И голубь на крыше,

И хохот малышки.

Хорошей Вам жизни немало,

Прости меня, мама.

Сижу за решёткой

В темнице сырой,

Уже не орёл и не молодой,

Остепениться бы мне,

И домой.

Да только темнице

Моей невдомёк,

Как горько томиться

В объятьях её,

Не может понять,

Как тупая жена,

Что мне не одна,

А другая нужна.

Которая ждать

Перестала давно,

Что можно понять,

Так как жизнь не кино.

Так видно, не скоро

Увижу я город,

Где был я так счастлив

С любимой.

Прости меня, сын мой.

Сижу за решёткой

В темнице сырой,

Уже не орёл и не молодой,

Остепениться бы мне,

И домой.

Сиджу за решіткою

У темниці сирої,

Вже не орел і не молодий,

Розсудитись би мені,

І додому.

Так видно темниця

Не знає про тому,

Що кожному сниться

Дорога до свого будинку,

Не розуміє

Бабуся в'язниця,

Що в світі бувають

Інші будинки.

І що крім фомки

І¦мічених карт

Буває на світі

Світанок і захід.

І голуб на даху,

І регіт малюка.

Гарного Вам життя чимало,

Вибач мені, мамо.

Сиджу за решіткою

У темниці сирої,

Вже не орел і не молодий,

Розсудитись би мені,

І додому.

Так тільки в'язниці

Моїй невтямки,

Як гірко томитися

В обіймах її,

Не може зрозуміти,

Як тупа дружина,

Що мені не одна,

А інша потрібна.

Яка чекати

Перестала давно,

Що можна зрозуміти,

Бо життя не кіно.

Так видно, не скоро

Побачу я місто,

Де був я так щасливий

З коханою.

Вибач мені, сину мій.

Сиджу за решіткою

У темниці сирої,

Вже не орел і не молодий,

Розсудитись би мені,

І додому.