Первая любовь - Владислав Медяник, Любовь Успенская

Ночь заманила на удачу нас к себе,

Закутав дерзкую мечту в слова любви.

Тогда мне было, сколько и тебе,

И мы, как дети, друг без друга не могли.

Ты называл меня любимою своей,

И мы теряли осторожность, не боясь,

Что скажут люди — что нам до людей,

Ты был в ту ночь моим, а я была твоя.

Никто не знал тогда, что мир станет серым,

Горела страстью одинокая скрипка.

Ей не хотелось понимать, что наверно

Мы назовём это нашей ошибкой.

И на прощанье лишь вздох сожаленья,

Всё время рядом любовь и мученье.

Мне показалось — это было не со мной,

Жизнь пролетела, словно стая журавлей.

Я испугалась, что может быть с тобой

Мы никогда уже не встретимся теперь.

Проигрыш

И вот мы встретились в тумане наших снов,

Была ты замужем, а я уже женат.

И напевал нам ветер музыку без слов,

Он точно знает, что никто не виноват.

Проигрыш

Никто не знал тогда, что мир станет серым,

Горела страстью одинокая скрипка.

Ей не хотелось понимать, что наверно

Мы назовём это нашей ошибкой.

И на прощанье лишь вздох сожаленья,

Всё время рядом любовь и мученье.

Ніч заманила на удачу нас до себе,

Закутавши зухвалу мрію в слова любові.

Тоді мені було скільки і тобі,

І ми, як діти, один без одного не могли.

Ти називав мене коханою своєю,

І ми втрачали обережність, не боячись,

Що скажуть люди—що нам до людей,

Ти був у ту мою ніч, а я була твоя.

Ніхто не знав тоді, що світ стане сірим,

Горіла пристрастю самотня скрипка.

Їй не хотілося розуміти, що напевно

Ми назвемо це нашою помилкою.

І на прощання лише зітхання жалю,

Весь час поруч любов і мука.

Мені здалося - це було не зі мною,

Життя пролетіло, наче зграя журавлів.

Я злякалася, що може бути з тобою

Ми ніколи вже не зустрінемося тепер.

Програш

І ось ми зустрілися в тумані наших снів,

Була ти одружена, а я вже одружений.

І співував нам вітер музику без слів,

Він точно знає, що ніхто не винен.

Програш

Ніхто не знав тоді, що світ стане сірим,

Горіла пристрастю самотня скрипка.

Їй не хотілося розуміти, що напевно

Ми назвемо це нашою помилкою.

І на прощання лише зітхання жалю,

Весь час поруч любов і мука.