К единственному, нежному - Любовь Успенская

Я помню радость и смятение,

И губ твоих прикосновение,

Почти любовь, почти падение

С обрыва.

Я знаю тайну одиночества,

Его загадку и пророчество

И сон, который должен кончиться

Красиво.

К единственному нежному

Бегу по полю снежному,

По счастью безмятежному

Скучая и тоскуя.

К далёкому и грешному

Бегу по полю снежному,

Как будто всё по-прежнему

Люблю я.

Я помню сны не разделённые,

Глаза чужие и бездонные,

И наши тени, отраженные

Свечами.

Я знаю боль, что не прощается,

И грусть, которой всё кончается,

И сон, который повторяется

Ночами.

К единственному нежному

Бегу по полю снежному,

По счастью безмятежному

Скучая и тоскуя.

К далёкому и грешному

Бегу по полю снежному,

Как будто всё по-прежнему

Люблю я.

К единственному нежному

Бегу по полю снежному,

По счастью безмятежному

Скучая и тоскуя.

К далёкому и грешному

Бегу по полю снежному,

Как будто всё по-прежнему

Люблю я.

Как будто всё по-прежнему

Люблю я.

Я пам'ятаю радість і сум'яття,

І губ твоїх дотик,

Майже кохання, майже падіння

З урвища.

Я знаю таємницю самотності,

Його загадку та пророцтво

І сон, який має скінчитися

Красиво.

До єдиного ніжного

Біжу по полю сніговому,

На щастя безтурботне

Нудьгуючи і сумуючи.

До далекого та грішного

Біжу по полю сніговому,

Начебто все як і раніше

Люблю я.

Я пам'ятаю сни не розділені,

Очі чужі та бездонні,

І наші тіні, відбиті

Свічки.

Я знаю біль, що не прощається,

І сум, яким все закінчується,

І сон, який повторюється

Вночі.

До єдиного ніжного

Біжу по полю сніговому,

На щастя безтурботне

Нудьгуючи і сумуючи.

До далекого та грішного

Біжу по полю сніговому,

Начебто все як і раніше

Люблю я.

До єдиного ніжного

Біжу по полю сніговому,

На щастя безтурботне

Нудьгуючи і сумуючи.

До далекого та грішного

Біжу по полю сніговому,

Начебто все як і раніше

Люблю я.

Начебто все як і раніше

Люблю я.