Сирень - Любовь Успенская

А я забуду потом, как за окном звезды бросали тень.

И о том, что в саду, в прошлом году всюду цвела сирень.

Я забуду сто раз то, что у нас вышло само-собой.

Словно кто нагадал, наколдовал, встречу мою с тобой.

Какая любовь была, месяц прошел как день.

А просто сирень цвела, просто цвела сирень.

От чего, почему, я не пойму, годы мои летят.

Это было со мной и не со мной тысячу лет назад.

В тишину заманил и опьянил белой сирени цвет.

Мы расстаяли в нем, только потом и погасили свет.

Какая любовь была, месяц прошел как день.

А просто сирень цвела, просто цвела сирень.

Я не стану мешать сердцу дышать, я прогоню печаль.

Может это смешно и всё-равно, мне ничего не жаль.

Я забуду сто раз то, что у нас вышло само-собой.

И не мучай меня, помню ли я, запах сирени той.

Какая любовь была, месяц прошел как день.

А просто сирень цвела, просто цвела сирень.

А просто сирень цвела, просто цвела сирень.

А я забуду потім, як за вікном зірки кидали тінь.

І про те, що в саду, минулого року всюди цвіла бузок.

Я забуду сто разів те, що у нас вийшло само собою.

Немов хтось нагадав, начарував, зустріч мою з тобою.

Яке кохання було, місяць пройшов як день.

А просто бузок цвіла, просто цвіла бузок.

Від чого, чому, я не зрозумію, роки мої летять.

Це було зі мною і не зі мною тисячу років тому.

У тишу заманив і сп'янив білого бузку колір.

Ми розстояли в ньому, тільки потім і погасили світло.

Яке кохання було, місяць пройшов як день.

А просто бузок цвіла, просто цвіла бузок.

Я не стану заважати серцю дихати, я прожену смуток.

Може це смішно і все одно, мені нічого не шкода.

Я забуду сто разів те, що у нас вийшло само собою.

І не муч мене, пам'ятаю ли я, запах бузку того.

Яке кохання було, місяць пройшов як день.

А просто бузок цвіла, просто цвіла бузок.

А просто бузок цвіла, просто цвіла бузок.