Случай (1971) - Владимир Высоцкий

Мне в ресторане вечером вчера

Сказали с юморком и с этикетом,

Что киснет водка, выдохлась икра —

И что у них ученый по ракетам.

И многих помня с водкой пополам,

Не разобрав, что плещется в бокале,

Я, улыбаясь, подходил к столам

И отзывался, если окликали.

Вот он — надменный, словно Ришелье,

Как благородный папа в старом скетче, —

Но это был — директор ателье,

И не был засекреченный ракетчик.

Со мной гитара, струны к ней в запас,

И я гордился тем, что тоже в моде:

К науке тяга сильная сейчас —

Но и к гитаре тяга есть в народе.

Я ахнул залпом и разбил бокал —

Мгновенно мне гитару дали в руки, —

Я три своих аккорда перебрал,

Запел и запил — от любви к науке.

Я пел и думал: вот икра стоит,

А говорят — кеты не стало в реках;

А мой ученый где-нибудь сидит

И мыслит в миллионах и парсеках…

И, обнимая женщину в колье

И сделав вид, что хочет в песни вжиться,

Задумался директор ателье —

О том, что завтра скажет сослуживцам.

Он предложил мне позже на дому,

Успев включить магнитофон в портфеле:

Давай дружить домами!

Я ему

Сказал: Давай, — мой дом — твой дом моделей.

И я нарочно разорвал струну

И, утаив, что есть запас в кармане,

Сказал: Привет!

Зайти не премину,

В другой раз, — если будет марсианин.

Я шел домой — под утро, как старик, —

Мне под ноги катались дети с горки,

И аккуратный первый ученик

Шел в школу получать свои пятерки.

Ну что ж, мне поделом и по делам —

Лишь первые

пятерки получают…

Не надо подходить к чужим столам

И отзываться, если окликают.

Мені в ресторані ввечері вчора

Сказали з гумором і з етикетом,

Що кисне горілка, видихнулася ікра —

І що у них учений по ракетах.

І багатьох пам'ятаючи з горілкою навпіл,

Не розібравши, що плескається в бокалі,

Я, посміхаючись, підходив до столів

І відкликався, якщо гукали.

Ось він — гордовитий, наче Рішельє,

Як благородний тато в старому скетчі, —

Але це був — директор ательє,

І не був засекречений ракетник.

Зі мною гітара, струни до неї в запас,

І я пишався тим, що теж у моді:

До науки тяга сильна зараз

Але й до гітари потяг є в народі.

Я ахнув залпом і розбив келих —

Миттєво мені гітару дали в руки,

Я три свої акорди перебрав,

Заспів і запил — від любові до науки.

Я спів і думав: ось ікра стоїть,

А говорять — кети не стало в річках;

А мій учений десь сидить

І мислить у мільйонах та парсеках…

І, обіймаючи жінку в колье

І вдавши, що хоче в пісні вжитися,

Задумався директор ательє

Про те, що завтра скаже товаришам по службі.

Він пропонував мені пізніше на дому,

Встигнувши включити магнітофон в портфелі:

Давай дружити будинками!

Я йому

Сказав: Давай, мій дім твій будинок моделей.

І я навмисно розірвав струну

І, приховавши, що є запас у кишені,

Сказав: Привіт!

Зайти не преміну,

Інший раз, якщо буде марсіянин.

Я йшов додому—під ранок, як старий,—

Мені під ноги каталися діти з гірки,

І акуратний перший учень

Ішов до школи отримувати свої п'ятірки.

Ну що ж, мені поділом і по справам —

Лише перші

п'ятірки отримують…

Не треба підходити до чужих столів

І відкликатися, якщо гукають.