Не писать мне повестей, романов... - Владимир Высоцкий

Не писать мне повестей, романов,

Не читать фантастику в углу, —

Я лежу в палате наркоманов,

Чувствую — сам сяду на иглу.

Кто-то раны лечил боевые,

Кто-то так, обеспечил тылы…

Эх вы парни мои «шировые»,

Поскорее слезайте с иглы!

В душу мне сомнения запали,

Голову вопросами сверлят, —

Я лежу в палате, где глотали,

Нюхали, кололи все подряд.

Кто-то там проколол свою душу,

Кто-то просто остался один…

Эй вы парни, бросайте «морфушу" —

Перейдите на апоморфин!

Тут один знакомый шизофреник —

В него тайно няня влюблена —

Говорит «Когда не будет денег —

Перейду на капли Зимина».

Кто-то там проколол свою совесть,

Кто-то в сердце вкурил анашу…

Эх вы парни, про вас нужно повесть,

Жалко, повестей я не пишу.

Требуются срочно перемены!

Самый наш веселый — тоже сник.

Пятый день кому-то ищут вены —

Не найдут, — он сам от них отвык.

Кто-то даже нюхнул кокаина, —

Говорят, что — мгновенный приход;

Кто-то съел килограмм кодеина —

И пустил себя за день в расход.

Я люблю загульных, но не пьяных,

Я люблю отчаянных парней.

Я лежу в палате наркоманов, —

Сколько я наслушался здесь, в ней!

Кто-то гонит кубы себе в руку,

Кто-то ест даже крепкий вольфрам…

Добровольно принявшие муку,

Эта песня написана вам!

Не писати мені повістей, романів,

Не читати фантастику в кутку,—

Я лежу в палаті наркоманів,

Відчуваю — сам сяду на голку.

Хтось рани лікував бойові,

Хтось так, забезпечив тили.

Ех ви хлопці мої «широві»,

Швидше злазіть з голки!

В душу мені сумніви запали,

Голову питаннями свердлять, —

Я лежу в палаті, де ковтали,

Нюхали, кололи все поспіль.

Хтось там проколов свою душу,

Хтось просто лишився один…

Ей ви хлопці, кидайте «морфушу» —

Перейдіть на апоморфін!

Тут один знайомий шизофренік—

У нього таємно няня закохана

Говорить «Коли не буде грошей —

Перейду на краплі Зіміна».

Хтось там проколов своє сумління,

Хтось у серці вкурив анашу…

Ех ви хлопці, про вас треба повість,

Жаль, повістей я не пишу.

Потрібні термінові зміни!

Найвеселіший — теж знітився.

П'ятий день комусь шукають вени

Не знайдуть, він сам від них відвик.

Хтось навіть нюхнув кокаїну,—

Кажуть, що — миттєва парафія;

Хтось з'їв кілограм кодеїну

І пустив себе за день у витрату.

Я люблю загульних, але не п'яних,

Я люблю відчайдушних хлопців.

Я лежу в палаті наркоманів, —

Скільки я наслухався тут, у ній!

Хтось жене куби собі в руку,

Хтось їсть навіть міцний вольфрам.

Добровільно прийняли борошно,

Ця пісня написана вам!