Честь шахматной короны: 2.Игра - Владимир Высоцкий

Только прилетели — сразу сели.

Фишки все заранее стоят.

Фоторепортеры налетели —

И слепят, и с толку сбить хотят.

Но меня и дома — кто положит?

Репортерам с ног меня не сбить!..

Мне же неумение поможет:

Этот Шифер ни за что не сможет

Угадать, чем буду я ходить.

Выпало ходить ему, задире, —

Говорят, он белыми мастак!

-

Сделал ход с е2 на е4…

Что-то мне знакомое… Так-так!

Ход за мной — что делать?!

Надо, Сева, — Наугад, как ночью по тайге…

Помню — всех главнее королева:

Ходит взад-вперед и вправо-влево, —

Ну, а кони вроде — только буквой «Г».

Эх, спасибо заводскому другу —

Научил, как ходят, как сдают…

Выяснилось позже — я с испугу

Разыграл классический дебют!

Все следил, чтоб не было промашки,

Вспоминал все повара в тоске.

Эх, сменить бы пешки на рюмашки —

Живо б прояснилось на доске!

Вижу, он нацеливает вилку —

Хочет есть, — и я бы съел ферзя…

Эх, под такой бы закусь — да бутылку!

Но во время матча пить нельзя.

Я голодный, посудите сами:

Здесь у них лишь кофе да омлет, —

Клетки — как круги перед глазами,

Королей я путаю с тузами

И с дебютом путаю дуплет.

Есть примета — вот я и рискую:

В первый раз должно мне повезти.

Да я его замучу, зашахую —

Мне дай только дамку провести!

Не мычу, не телюсь, весь — как вата.

Надо что-то бить — уже пора!

Чем же бить?

Ладьею — страшновато,

Справа в челюсть — вроде рановато,

Неудобно — первая игра.

…Он мою защиту разрушает —

Старую индийскую — в момент, —

Это смутно мне напоминает

Индо-пакистанский инцидент.

Только зря он шутит с нашим братом,

У меня есть мера, даже две:

Если он меня прикончит матом,

Так я его — через бедро с захватом,

Или — ход конем — по голове!

Я еще чуток добавил прыти —

Все не так уж сумрачно вблизи:

В мире шахмат пешка может выйти —

Ну, если тренируется — в ферзи!

А Шифер стал на хитрости пускаться:

Он встанет, пробежится и — назад;

Он мне даже предложил турами поменяться, —

Ну, еще б ему меня не опасаться —

Я же лежа жму сто пятьдесят!

Вот я его фигурку смерил оком,

И когда он объявил мне шах —

Обнажил я бицепс ненароком,

Даже снял для верности пиджак.

И мгновенно в зале стало тише,

Он заметил, что я привстаю…

Видно, ему стало не до фишек —

И хваленый пресловутый Фишер

Тут же согласился на ничью.

Тільки прилетіли — одразу сіли.

Фішки все заздалегідь стоять.

Фоторепортери налетіли

І сліплять, і з толку збити хочуть.

Але мене і вдома — хто покладе?

Репортерам з ніг мене не збити!..

Мені ж невміння допоможе:

Цей Шифер ніза що не зможе

Вгадати, чим я ходитиму.

Випало ходити йому, задирі,—

Кажуть, він білими художник!

-

Зробив хід з е2 на е4…

Щось мені знайоме… Так-так!

Хід за мною — що робити?!

Треба, Сева, — Навмання, як уночі по тайзі…

Пам'ятаю— всіх найголовніше королева:

Ходить туди-сюди і вправо-вліво, —

Ну, а коні ніби тільки літерою «Г».

Ех, дякую заводському другу —

Навчив, як ходять, як здають.

З'ясувалося пізніше — я з переляку

Розіграв класичний дебют!

Все стежив, щоб не було промаху,

Згадував усі кухарі в тузі.

Ех, змінити би пішаки на чарочки —

Живо б прояснилося на дошці!

Бачу, він націлює вилку —

Хоче їсти, — і я би з'їв ферзя…

Ех, під такий би закусись — так пляшку!

Але час матчу пити не можна.

Я голодний, посудіть самі:

Тут у них лише кава та омлет,

Клітини — як кола перед очима,

Королів я плутаю з тузами

І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета - ось я і ризикую:

Вперше має мені пощастити.

Так я його замучу, зашахую —

Мені дай дамку провести!

Не маю, не готуюся, весь як вата.

Треба щось бити — вже час!

Чим же бити?

Човном — страшнувато,

Справа в щелепу — наче рано,

Незручно - перша гра.

…Він мій захист руйнує —

Стару індійську — в момент, —

Це неясно мені нагадує

Індопакистанський інцидент.

Тільки дарма він жартує з нашим братом,

У мене є міра, навіть дві:

Якщо він мене прикінчить матом,

Так я його — через стегно із захопленням,

Або - хід конем - по голові!

Я ще трохи додав спритності

Все не так вже й похмуро поблизу:

У світі шахів пішак може вийти—

Ну, якщо тренується в ферзі!

А Шифер став на хитрощі пускатися:

Він встане, пробіжиться і назад;

Він мені навіть запропонував турами помінятися, —

Ну, ще б йому мене не боятися —

Я лежачи жму сто п'ятдесят!

Ось я його фігурку зміряв оком,

І коли він оголосив мені шах —

Обнажив я біцепс ненароком,

Навіть зняв для вірності піджак.

І миттєво в залі стало тихіше,

Він помітив, що я привстаю...

Видно, йому стало не до фішок.

І хвалений горезвісний Фішер

Тут же погодився на нічию.