Когда подъезжаешь к Москве - Владимир Нечаев

Когда подъезжаешь к Москве,

Когда среди синих просторов

Ты слышишь гудки поездов

И видишь огни семафоров…

Не раз пережить довелось

Тебе этот час возвращенья,

Но снова охватит тебя

Знакомое сердцу волненье.

Когда подъезжаешь к Москве

Разбуженный стеком колес ты,

Когда за вагонным окном

Бегут подмосковные сосны…

Огнями сверкает вдали

Вечернее небо столицы,

А ты все глядишь и глядишь

На светлые эти зарницы…

Когда подъезжаешь к Москве,

Ты чувствуешь с новою силой

Раздолье любимой земли,

Могущество Родины милой.

Ты скажешь: Родная Москва,

Мы связаны кровной судьбою,

И где бы наш путь не лежал

Мы сердцем повсюду с тобою!

Коли під'їжджаєш до Москви,

Коли серед синіх просторів

Ти чуєш гудки поїздів

І бачиш вогні семафорів…

Не раз пережити довелося

Тобі ця година повернення,

Але знову охопить тебе

Знайоме серце хвилювання.

Коли під'їжджаєш до Москви

Розбуджений стеком коліс ти,

Коли за вагонним вікном

Біжуть підмосковні сосни.

Вогнями виблискує вдалині

Вечірнє небо столиці,

А ти все дивишся і дивишся

На світлі ці блискавиці…

Коли під'їжджаєш до Москви,

Ти відчуваєш з новою силою

Роздолля улюбленої землі,

Могутність Батьківщини милою.

Ти скажеш: Рідна Москва,

Ми пов'язані кровною долею,

І де б наш шлях не лежав

Ми серцем повсюди з тобою!