Поёт гармонь за Вологдой - Владимир Нечаев

Поёт гармонь за Вологдой над скошенной травой.

Проходит песня по лугу тропинкой луговой.

Тропиночкою узкою вдвоём не разойтись —

Под собственную музыку шагает тракторист.

Легко ему шагается — погожий день хорош!

Глаза его хозяйские осматривают рожь.

Шумит она, красавица, звенят-поют овсы.

И парень улыбается в пшеничные усы.

Припев:

Поле-поле, золотая волна…

Зреет пшеница,

Рожь колосится,

Песня вдали слышна…

По старому обычаю растил он те усы

Для вида, для отличия и просто для красы

Не то что для фасона — мол, как сельский музыкант.

Как демобилизованный и гвардии сержант!

Он, всеми уважаемый, земле отдал поклон.

«С хорошим урожаем Вас!»

— себя поздравил он.

И вновь запели птахами гармошки, голося.

Девчата только ахали и щурили глаза.

Припев.

Поёт гармонь за Вологдой над скошенной травой.

Проходит песня по лугу тропинкой луговой.

Летит она, весёлая, как птица в вышине

Над городами-сёлами по вольной стороне!

Співає гармонь за Вологдою над скошеною травою.

Проходить пісня по лузі стежкою лучною.

Тропиночкою вузькою вдвох не розійтися —

Під свою музику крокує тракторист.

Легко йому крокує — погожий день гарний!

Очі його господарські оглядають жито.

Шумить вона, красуня, дзвеніть-співають вівси.

І хлопець усміхається в пшеничні вуса.

Приспів:

Поле-поле, золота хвиля.

Зріє пшениця,

Жито колоситься,

Пісня вдалині чутно…

За старим звичаєм ростив він ті вуса

Для виду, на відміну і просто для краси

Щось для фасону — мовляв, як сільський музикант.

Як демобілізований і гвардії сержант!

Він усіма шанований землі віддав уклін.

«З гарним урожаєм Вас!»

- Привітав себе він.

І знову заспівали птахами гармошки, голосячи.

Дівчата тільки ахали і щуріли очі.

Приспів.

Співає гармонь за Вологдою над скошеною травою.

Проходить пісня по лузі стежкою лучною.

Летить вона, весела, як птах у висоті

Над містами-селами по вільній стороні!