Давно мы дома не были - Владимир Бунчиков, Владимир Нечаев, Василий Соловьёв-Седой

Горит свечи огарочек,

Гремит недальний бой.

Налей, дружок, по чарочке,

По нашей фронтовой!

Налей, дружок, по чарочке,

По нашей фронтовой!

Не тратя время попусту,

Поговорим с тобой.

Не тратя время попусту,

По-дружески да попросту

Поговорим с тобой.

Давно мы дома не были.

Цветёт родная ель,

Как будто в сказке-небыли,

За тридевять земель.

Как будто в сказке-небыли,

За тридевять земель.

На ней иголки новые,

Медовые на ней.

На ней иголки новые,

А шишки все еловые,

Медовые на ней.

Где ёлки осыпаются,

Где ёлочки стоят,

Который год красавицы

Гуляют без ребят.

Зачем им зорьки ранние,

Коль парни на войне,

В Германии, в Германии,

В далёкой стороне.

Лети, мечта солдатская,

К дивчине самой ласковой,

Что помнит обо мне.

Горит свечи огарочек,

Гремит недальний бой.

Налей, дружок, по чарочке,

По нашей фронтовой!

Горить свічки недогарок,

Гримить недалекий бій.

Налий, друже, по чарці,

По нашій фронтовій!

Налий, друже, по чарці,

По нашій фронтовій!

Не витрачаючи час марно,

Поговоримо з тобою.

Не витрачаючи час марно,

По-дружньому так просто

Поговоримо з тобою.

Давно ми вдома не були.

Цвіте рідна ялина,

Ніби в казці-небули,

За тридев'ять земель.

Ніби в казці-небули,

За тридев'ять земель.

На ній нові голки,

Медові у ньому.

На ній нові голки,

А шишки всі ялинові,

Медові у ньому.

Де ялинки обсипаються,

Де ялинки стоять,

Котрий рік красуні

Гуляють без хлопців.

Навіщо їм ранні ранки,

Якщо хлопці на війні,

У Німеччині, у Німеччині,

В далекій стороні.

Лети, мрія солдатська,

До дівчини найласкавішої,

Що пам'ятає про мене.

Горить свічки недогарок,

Гримить недалекий бій.

Налий, друже, по чарці,

По нашій фронтовій!