Прощайте, скалистые горы - Владимир Бунчиков

Прощайте, скалистые горы,

На подвиг Отчизна зовет!

Мы вышли в открытое море,

В суровый и дальний поход.

А волны и стонут, и плачут,

И плещут на борт корабля...

Растаял в далеком тумане Рыбачий,

Родимая наша земля.

Корабль мой упрямо качает

Крутая морская волна,

Поднимет и снова бросает

В кипящую бездну она.

Обратно вернусь я не скоро,

Но хватит для битвы огня.

Я знаю, друзья, что не жить мне без моря,

Как море мертво без меня.

Нелегкой походкой матросской

Иду я навстречу врагам,

А после с победой геройской

К скалистым вернусь берегам.

Хоть волны и стонут, и плачут,

И плещут на борт корабля,

Но радостно встретит героев Рыбачий,

Родимая наша земля.

Прощайте, скелясті гори,

На подвиг Вітчизна кличе!

Ми вийшли у відкрите море,

У суворий та далекий похід.

А хвилі і стогнуть, і плачуть,

І хлюпають на борт корабля...

Розтаяв у далекому тумані Рибачий,

Родима наша земля.

Корабель мій уперто хитає

Крута морська хвиля,

Підніме і знову кидає

У киплячу прірву вона.

Назад повернуся я не скоро,

Але вистачить на битву вогню.

Я знаю, друзі, що не жити мені без моря,

Як море мертве без мене.

Нелегкою ходою матроської

Іду я назустріч ворогам,

А після з геройською перемогою

До скелястих повернусь береги.

Хоч хвилі і стогнуть, і плачуть,

І хлюпають на борт корабля,

Але радісно зустріне героїв Рибачий,

Родима наша земля.