Сердце поэта - Владимир Бунчиков

Снежные сибирские

Белые поля…

С детства сердцу близкая

Русская земля.

Ты ли мне не дорог,

Край мой голубой?

На границе часто снится

Дом родной.

В полночи холодные

Чутко спит тайга.

Я в края свободные

Не пущу врага!

Светят за рекою

Строек огоньки.

Там за вьюгой

Помнят друга

Земляки.

Повидаться нужно бы Мне с подругой вновь —

За хорошей дружбою

Прячется любовь.

Я вернусь к невесте

В снежные края,

Верю, знаю,

Что родная

Ждет меня.

Снежные сибирские

Белые поля…

С детства сердцу близкая

Русская земля.

Родина-Отчизна,

Я навеки твой!

На границе часто снится

Дом родной.

Снігові сибірські

Білі поля.

З дитинства серцю близька

Російська земля.

Ти ли мені не доріг,

Край мій блакитний?

На межі часто сниться

Будинок рідний.

Опівночі холодні

Чуйно спить тайга.

Я в краю вільні

Не пущу ворога!

Світлять за річкою

Будівництво вогники.

Там за завірюгою

Пам'ятають друга

Земляки.

Побачитися треба би Мені з подругою знову —

За гарною дружбою

Ховається кохання.

Я повернуся до нареченої

Засніжні краї,

Вірю, знаю,

Що рідна

Чекає на мене.

Снігові сибірські

Білі поля.

З дитинства серцю близька

Російська земля.

Батьківщина-Отчизна,

Я навіки твій!

На межі часто сниться

Будинок рідний.