Вагончик - Виталий Аксёнов

Появился горизонт дел.

Уезжаю далеко, — смел.

Помолился за меня друг,

Дабы не было беды вдруг.

И дымит паровоз, Родина в окошке,

Табак, самогон, солдаты да гармошки,

Только болью давит грудь,

Без тебя весь этот путь.

А вагончик мой бежит, дрожит, рассказывает,

А вагончик мой на стыках дней полязгивает.

А вагончик мой расскажет мне, вернусь ли я,

Согреет ли плечо рука твоя.

Уезжаю далеко так,

Знаю, будет нелегко, — страх,

Черканул, обозначил путь,

Доберусь, не доберусь, — пусть.

И пыхтит паровоз, наливает, звякает,

Нити страстей на кулак наматует.

Только снова эта боль,

Что я не взял тебя с собой.

А вагончик мой бежит, дрожит, рассказывает,

А вагончик мой на стыках дней полязгивает.

А вагончик мой расскажет мне, вернусь ли я,

Согреет ли плечо рука твоя.

Мне колёса выдают сны,

А поймёт ли, простит сын,

И на сердце моём груз,

И в подушку слеза, — пусть.

Я только жив тобой, пусть тебе икается.

Каждый состав снова возвращается.

И по новой колее,

Он привезёт меня к тебе.

А вагончик мой бежит, дрожит, рассказывает,

А вагончик мой на стыках дней полязгивает.

А вагончик мой расскажет мне, вернусь ли я,

Согреет ли плечо рука твоя.

А вагончик мой бежит, дрожит, рассказывает,

А вагончик мой на стыках дней полязгивает.

А вагончик мой расскажет мне, вернусь ли я,

Согреет ли плечо рука твоя.

З'явився обрій справ.

Їду далеко, — сміливий.

Помолився за мене друг,

Щоб не було лиха раптом.

І димить паровоз, Батьківщина в віконці,

Тютюн, самогон, солдати та гармошки,

Тільки болем тисне груди,

Без тебе весь цей шлях.

А вагончик мій біжить, тремтить, розповідає,

А вагончик мій на стиках днів полезгує.

А Вагончик мій розповість мені, повернусь я,

Чи зігріє плече рука твоя.

Їду далеко так,

Знаю, буде нелегко, — страх,

Черканув, позначив шлях,

Доберуся, не доберуся,— нехай.

І пихтить паровоз, наливає, брязкає,

Нитки пристрастей на кулак намотує.

Тільки знову цей біль,

Що я не взяв тебе з собою.

А вагончик мій біжить, тремтить, розповідає,

А вагончик мій на стиках днів полезгує.

А Вагончик мій розповість мені, повернусь я,

Чи зігріє плече рука твоя.

Мені колеса видають сни,

А зрозуміє лі, пробачить син,

І на серце моєму вантаж,

І в подушку сльозу, — нехай.

Я тільки живий тобою, нехай тобі тикається.

Кожен склад знову повертається.

І по нової колії,

Він привезе мене до тебе.

А вагончик мій біжить, тремтить, розповідає,

А вагончик мій на стиках днів полезгує.

А Вагончик мій розповість мені, повернусь я,

Чи зігріє плече рука твоя.

А вагончик мій біжить, тремтить, розповідає,

А вагончик мій на стиках днів полезгує.

А Вагончик мій розповість мені, повернусь я,

Чи зігріє плече рука твоя.