Облака - Виталий Аксёнов

Я к тебе приду, я тебя возьму за руку,

Мы пойдём с тобой, мы пойдем вдвоём за реку.

Глянь, как все цветёт, все тебя ждёт, дожидается,

Все тебе цветы, птицы и река улыбаются,

Посмотри, вокруг сказочный луг с узорами,

Я в эти ковры собирал цветы с зорями.

Попросил у птиц небесную высь синюю —

Это мой подарок за твою любовь сильную.

А над нами, а над нами облака,

А под нами, а под нами луга

Я бегу, бегу к любимой по лугам,

А в глазах её плывут облака…

Руки протяни, да глаза сомкни и пойдем:

Пусть твою ладонь родники умоют серебром.

Глянь, — бабочки-народ просят в хоровод, — не откажи,

Они тебя так ждали, платье подбирали с той весны.

Попросил я пчёл, вроде ни о чём, соберите мёд,

Цветочный, луговой, горный, полевой для неё,

Чтобы на губах, на твоих устах с радостью

Вся моя любовь навсегда легла сладостью.

А над нами, а над нами облака,

А под нами, а под нами луга

Я бегу, бегу к любимой по лугам,

А в глазах её плывут облака.

Посмотри скорей: верхушки тополей шепчутся.

О тебе и мне слухами они тешатся.

Ветры понесут, быстро разнесут сплетнями,

О тебе и мне птицы пропоют песнями.

Что же, пускай поют, всё давно уж тут венчано —

Меня любит самая, самая лучшая женщина!!!

Глянь, лебеди платье несут бело-небесное,

Я знаю, ты будешь самой красивою невестою!

А над нами, а над нами облака,

А под нами, а под нами луга

Я бегу, бегу к любимой по лугам,

А в глазах её плывут облака.

А над нами, а над нами облака,

А под нами, а под нами луга

Я бегу, бегу к любимой по лугам,

А в глазах её плывут облака.

А в глазах у нас плывут облака.

Я до тебе прийду, я тебе візьму за руку,

Ми підемо з тобою, ми підемо вдвох за ріку.

Глянь, як усе цвіте, все на тебе чекає, чекає,

Всі тобі квіти, птахи і річка посміхаються,

Подивися, навколо казковий луг із візерунками,

Я в ці килими збирав квіти зі зірками.

Попросив у птах небесну височінь синю —

Це мій подарунок за твоє кохання сильне.

А над нами, над нами хмари,

А під нами, а під нами луки

Я біжу, біжу до улюбленої по лугах,

А в очах її пливуть хмари...

Руки простягни, та очи зімкни і підемо:

Нехай твою долоню джерела вмиють сріблом.

Глянь, — метелики-народ просять у хоровод, — не відмов,

Вони тебе так чекали, сукню підбирали з тієї весни.

Попросив я бджіл, начебто ні що, зберіть мед,

Квітковий, лучний, гірський, польовий для неї,

Щоб на губах, на твоїх вустах з радістю

Все моє кохання назавжди лягло насолодою.

А над нами, над нами хмари,

А під нами, а під нами луки

Я біжу, біжу до улюбленої по лугах,

А в очах її пливуть хмари.

Подивись швидше: верхівки тополь шепочуться.

Про тебе і мені чутками вони тішаться.

Вітри понесуть, швидко рознесуть плітками,

Про тебе і мене птахи проспівають піснями.

Що ж, нехай співають, все давно вже тут вінчано—

Мене любить найкраща жінка!

Глянь, лебеді сукню несуть біло-небесну,

Я знаю, ти будеш найкрасивішою нареченою!

А над нами, над нами хмари,

А під нами, а під нами луки

Я біжу, біжу до улюбленої по лугах,

А в очах її пливуть хмари.

А над нами, над нами хмари,

А під нами, а під нами луки

Я біжу, біжу до улюбленої по лугах,

А в очах її пливуть хмари.

А в очах у нас пливуть хмари.