Von Adel sein - Versengold

Ein Bauernjüngling einstmals sah des Fürsten Töchterlein

Und er verfiel ihr ganz und gar, ja wollte er sie freien

So schlich er nachts zum Burgenhaus, nahm die Gefahr in Kauf

Machte ihr Gemach gar aus und schrie zum Fenster rauf

Ich bin hier um euch zu freien

Oh schönste aller Holden

Für euch will ich von Adel sein

Und meinen Stand vergolden

Oh hört mich an und laßt mich ein

In euer Kämmerlein

Ihr armer Wicht, wenn Ihr von Adel seid

Wo sind denn Euer langes Haar und euer feines Kleid?

(Langes Haar und feines Kleid?)

So überlegt er kurz und knapp und schnitt sich fürder dann

Nen langen Schweif vom Gaule ab, harzt ihn ans Haupte an

Dann ließ er sein letztes Geld beim feisten Schneiderlein

Ward bald mit buntem Tuch entstellt — rief in die Nacht hinein

Ich bin hier um euch zu freien

Oh schönste aller Holden

Für euch will ich von Adel sein

Und meinen Stand vergolden

Oh hört mich an und laßt mich ein

In euer Kämmerlein

Ihr armer Wicht, wenn Ihr von Adel wärt

Wo sind denn Euer stolzes Ross und euer edles Schwert?

(Stolzes Ross und edles Schwert?)

So versetzte er im Leiden und wohl auch im Übermut

Hof und Stall und Vieh und Weiden, all sein Hab und Gut

Und erstand ein Klepperpferd, log restlich Silber an

Für ein gar rostig Söldnerschwert und ritt zur Burg herdann

Ich bin hier um euch zu freien

Oh schönste aller Holden

Für euch will ich von Adel sein

Und meinen Stand vergolden

Oh hört mich an und laßt mich ein

In euer Kämmerlein

Ihr armer Wicht, ich seh es ganz genau

Wenn Ihr von wahrem Adel wärt, wär Euer Blute blau!

(Mein Blute blau?)

So stahl er sich ein Tintenfaß aus unser’m Schreiberhaus

Und trank es ohne Unterlaß in einem Zuge aus

Und mit der ganzen Bläue drin, die wahrlich ihm auch nicht bekam

Schleppte er zur Burg sich hin, und seine letzten Worte war’n

Ich bin hier um euch zu freien

Oh schönste aller Holden

Für euch will ich von Adel sein

Und meinen Stand vergolden

Oh hört mich an und laßt mich ein

In euer Kämmerlein

Du armer Wicht, ja das geschieht dir recht

Dein Haar, dein Schwert, dein Blut war’n falsch, nur deine Dummheit,

die war echt!

(Echt?)

Якось селянський юнак побачив маленьку князівську доньку

І він зовсім закохався в неї, так, він хотів на ній одружитися

Тож він підкрався вночі до замкового будинку й прийняв небезпеку

Вимкнула свою кімнату і закричала у вікно

Я тут, щоб звільнити вас

О, найпрекрасніший з усіх Холден

Для вас я хочу бути шляхетним

І позолотити мою будку

О, почуй мене і впусти мене

У вашій шафі

Ти бідолашний, якщо ти знатний

Де твоє довге волосся і твоя гарна сукня?

(Довге волосся і гарне плаття?)

Тому він думає коротко і стисло, а потім обривається

Відріжте від коня довгий хвіст, приклейте його до голови

Тоді він залишив свої останні гроші повненькому кравчику

Невдовзі був знівечений барвистим полотном — закричав у ніч

Я тут, щоб звільнити вас

О, найпрекрасніший з усіх Холден

Для вас я хочу бути шляхетним

І позолотити мою будку

О, почуй мене і впусти мене

У вашій шафі

Ти, бідний, якби ти був шляхетним

Де твій гордий кінь і твоя благородна шабля?

(Гордий конь і благородний меч?)

Тому він рухався в стражданнях і, ймовірно, також у піднесеному настрої

Ферма і стайні, і худоба, і пасовища, усе його майно

І купив коня кляка, збрехав до решти срібла

За дуже іржавим найманцем мечем і потім поїхав до замку

Я тут, щоб звільнити вас

О, найпрекрасніший з усіх Холден

Для вас я хочу бути шляхетним

І позолотити мою будку

О, почуй мене і впусти мене

У вашій шафі

Бідолаха, я це дуже чітко бачу

Якби ти був справжнім благородством, твоя кров була б блакитною!

(Моя кров блакитна?)

Тож він украв чорнильницю з дому нашого писаря

І випив його не перестаючи залпом

І з усією блакитністю в ній, яка йому справді теж не влаштовувала

Він потягся до замку, і його останні слова були

Я тут, щоб звільнити вас

О, найпрекрасніший з усіх Холден

Для вас я хочу бути шляхетним

І позолотити мою будку

О, почуй мене і впусти мене

У вашій шафі

Ти, бідолашний, так, це тобі добре

Твоє волосся, твій меч, твоя кров були неправильними, тільки твоя дурість

це було реально!

(Справді?)