Versengold - Versengold

Strophe 1:

Ich war einmal des Nachtsim Wald, alleine gar auf Reisen

Da traf ich auf einen wirklich finster blickenden Geselln

Der hatte eine Keule, die beschlagen war mit Eisen

Und sah so aus, als sollte man ihn lieber nicht vergrelln

Er packte mich mit roher Kraft, um mir was zu erklären

Ich musste mich ihm beugen, würd ich seinen Wald begehn

Ich hielte besster still, ja ja, ich bräuchte mich nicht wehren

Er wollte all mein Hab und Gut, er wollte Silber sehn

Er sagte ich soll zahlen — Da sonst mein Kopfe rollt

Ich hätt es wissen müssen — ich hab es so gewollt

Doch als echter Spielmann — als echter Trunckenbold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Strophe 2:

Ich war einmal bei Müllers Weib, um mit ihr zu verkehren

Doch warn wir grad beim letzten Akt, als denn die Tür aufschlug

Der Müller wars, ihr Mann, der wollt sie selber wohl beehren

Und meinte gleich, nicht ohne Wut, ich hätt erstmal genug

Er wollt mir an die Wäsche gehen, wie vorher auch sein Weib

Doch hatte er was andres vor, wurd mir entsetzlich klar

Denn schlug er mit dem Stuhlbein wild nach meinen Spielmannsleib

Und schrie, dass das das letzte Mal für mich auf Erden war

Er sagte ich soll zahlen — Da sonst mein Kopfe rollt

Ich hätt es wissen müssen — ich hab es so gewollt

Doch als echter Spielmann — als echter Trunckenbold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Strophe 3:

Ich war einmal, malwieder in der Schankstub aufgewacht

Mit Brei im Kopf und weichen Knien und arger Übelkeit

War noch nicht ganz bei Sinnen von der durchgezechten Nacht

Da stand der Wirt schon vor mir und er grinste lang und breit

Er sagte ich soll zahlen — Da sonst mein Kopfe rollt

Ich hätt es wissen müssen — ich hab es so gewollt

Doch als echter Spielmann — als echter Trunckenbold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Zahlte ich, ja zahlte ich mit ngold

Ja denn das ist die Währung für das Tanzbein und die Ohren

Das Spielmannsgeld was uns gefällt und euch gefallen sollt

Drum sagen wir euch Leute, seid zum Feiern ihr geboren

Wollt ihr ngold!

Вірш 1:

Одного разу я був у лісі вночі, навіть подорожував один

Потім я зустрів справді темного хлопця

У нього була дубина, підкована залізом

І виглядало так, ніби він не повинен на нього дивитися

Він схопив мене з грубою силою, щоб мені щось пояснити

Мені довелося вклонитися йому, якби я ходив його лісом

Я краще завмираю, так, так, мені б не довелося захищатися

Він хотів усі мої речі, він хотів побачити срібло

Сказав, що я повинен заплатити — інакше голова закотиться

Я мав знати — я так хотів

Але як справжній менестрель — як справжній п’яниця

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Вірш 2:

Одного разу я був із дружиною Мюллера, щоб мати з нею статевий акт

Але попередимо на останній дії, коли відчинилися двері

Це був мірошник, її чоловік, він, мабуть, сам хотів її вшанувати

І сказав одразу, не без гніву, мені поки що досить

Він хоче дістатися до моєї пральні, як і його дружина до нього

Але у нього були інші плани, я з жахом усвідомила

Бо він дико вдарив мого менестреля ніжкою крісла

І кричав, що це був останній раз для мене на землі

Сказав, що я повинен заплатити — інакше голова закотиться

Я мав знати — я так хотів

Але як справжній менестрель — як справжній п’яниця

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Вірш 3:

Одного разу я прокинувся, знову в туалеті

З кашею в голові і слабкими колінами і сильною нудотою

Був не зовсім розумним з ночі випивки

Корчмар уже стояв переді мною і посміхався довго й широко

Сказав, що я повинен заплатити — інакше голова закотиться

Я мав знати — я так хотів

Але як справжній менестрель — як справжній п’яниця

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Я заплатив, так, я заплатив ngold

Так, тому що це валюта для танцюючої ноги і вух

Spielmannsgeld те, що нам подобається, і вам сподобається

Тому ми кажемо вам, люди, ви народжені, щоб святкувати

Хочеш золота!