Voll wie mein Krug - Versengold

Wir eifrigen Zecher hol’n Becher für Becher

An unseren Tische im Saal

Wir leeren hier Stunden schon Runden um Runden

Wir ordern noch mehr und nochmal

So manch einem schwinden die feuchtfrohen Sinne

Vernunft und gesellig' Gespür

So manch einer liegt schon im Suff in der Rinne

Dort draußen vor der Schenkentür

Refrain Die Schankmaid sie keifte, sie feixte und greinte:

Ich hätte wohl längst schon genug

Ich lachte und schluckte und grinste und meinte:

Nej — Ich bin so voll wie mein Krug!

Wir grölen die Lieder hier wieder und wieder

Wir johlen vor Trunkseeligkeit

Es schwingen die Weiber die Leiber die Leiber

Je später je hübscher die Maid

So manch einer lechzt nach vermeintlicher Minne

Und trägt seinen Schmerbauch zur Kür

So manch einer liegt schon im Suff in der Rinne

Dort draußen vor der Schenkentür

Refrain Die Schankmaid sie grunzte, sie mahnte und schallte:

Ich hätte wohl längst schon genug

Ich rülpste und schluckte und grinste und lallte:

Nej — Ich bin so voll wie mein Krug!

Auf dass ich’s ihr zeige leert ich ihn zur Neige

In einem gewaltigen Zug

Refrain Die Schankmaid sie blökte, sie zürnte und motzte:

Ich hätte wohl längst schon genug

Ich würgte und schluckte und grinste und protzte:

Nej — Ich bin so voll wie mein Krug!

Der Leib, die Gedanken sie schwanken und wanken

Die Zunge gehorcht mir nicht mehr

Die Welt oh sie steht nicht, sie dreht sich sie dreht sich

Ich bin kein… mein… eigener Herr?!

In meiner Verwirrtheit da halte ich inne

Im auf und im ab und im wider und für

Ich glaub' es ist Zeit auch für mich und die Rinne

Verflucht wo war noch mal die Tür?

Ми, охочі гуляки, отримуємо чашку за чашку

За нашими столиками в залі

Ми спорожняли тут кілька годин

Замовляємо все знову і знову

У багатьох людей бурхливі почуття згасають

Розум і товариський хист

Деякі люди вже п’яні в жолобі

Там, перед дверима таверни

Приспів Буфетницю, яку вона набридла, вона посміхнулася і скиглила:

Мені було б уже досить

Я засміявся, ковтнув, посміхнувся і сказав:

Ней — я повний, як мій глечик!

Ми рикаємо пісні тут знову і знову

Гукаємо від пияцтва

Жінки розмахують тілами

Чим пізніше, тим гарніша покоївка

Багато людей прагне нібито кохання

І несе свій пузик до фристайлу

Деякі люди вже п’яні в жолобі

Там, перед дверима таверни

Приспів Буфетницю вона хрюкнула, підстерігала й реглати:

Мені було б уже досить

Я відригнув, ковтнув, посміхнувся і промовив:

Ней — я повний, як мій глечик!

Я спорожню його до кінця, щоб показати їй

В одному могутньому поїзді

Приспів Буфетниця, вона заблеяла, розсердилася і пробурчала:

Мені було б уже досить

Я захлинувся, ковтнув, посміхнувся і розплющився:

Ней — я повний, як мій глечик!

Тіло, думки вони коливаються і коливаються

Язик уже не слухається мене

Світ ой не стоїть, крутиться, крутиться

Я не... свій... власний бос?!

У своїй розгубленості я зупиняюся

І вгору, і вниз, і проти, і за

Я думаю, що настав час і мені, і жолобу

Блін, де знову були двері?