Und schon wieder rollt ein Kopf - Versengold

An uns’rem Marktplatz steht ein Haus und davor eine Menge Leute

Die rufen Volksgerichte aus und fordern Rechenschaft noch heute

Und im Hause da sind solche drin die wahrhaft keiner von uns mag

Eingeschlossen von der Meute fürchten sie die Bürgerklag…

Ein Schrei, ein Schlag, ein dumpfes Knall’n, ein kaum gehörtes Niederfall’n

Und wieder hör' ich Jubelrufe von dem Marktplatz rüberschall'n

~ Refrain ~

Und schon wieder rollt ein Kopf über das Pflaster uns’rer Stadt

Und schon wieder wird die Frage laut, wer ihn verloren hat

Vielleicht war es ja der Pfaffe, ja der Pfaffe war es ja

Ja — den hatten hier doch eh schon alle lange, lange satt

Oh der Pfaffe dieser Blender, Heilsabschneider, Seelenpfänder

Wortverdreher, Sündenseher, Wahrheitsmeuchler, Frohsinnsschänder

Der wollte doch nur alle hier zu steter trister Frommheit zwing’n

Obgleich er selbst mehr an der Buddel als an seinem Gotte hing

Der hat sogar vom Ärmsten hier den Kirchenzehnt gepresst

Und damit seinen Wams genährt und seinen Gaum' benässt

Und dann denn Rest von unser’m Gold ins Freudenhaus getragen

Könnt jeder hier doch in zehn Sommern rechtens zu ihm Vater sagen

War seine Dekadenz doch hier berühmt-berüchtigt schon

War seine Eminenz Scheinheiligkeit doch in Person

~ Refrain ~

Und schon wieder rollt ein Kopf über das Pflaster uns’rer Stadt

Und schon wieder wird die Frage laut, wer ihn verloren hat

Vielleicht war es ja der Stadtvogt, ja der Stadtvogt war es ja

Ja — den hatten hier doch eh schon alle lange, lange satt

Oh der Stadtvogt dieser Volksverräter, Wendehals und Miesepeter

Steuerraffer, Adelsgaffer, Speichellecker, Goldanbeter

Der hat doch sowieso auch nicht nur ein wahr Wort gesprochen

Und sich auf jedem Fest das beste Stück vom Brot gebrochen

Der hatte zehn der Zungen in dem Lügenmaule stecken

Damit konnt' er zehn Leuten gleicher Zeit die Ärsche lecken

Und dabei noch das Gold für seinen lieben Grafen zählen

Um sich beim hohen Herren denn noch wärmstens zu empfehlen

Bestochen hat er jeden hier mit Lüge und Betrug

Doch seine Intrigantenkünste war’n wohl nicht genug

~ Refrain ~

Und schon wieder rollt ein Kopf über das Pflaster uns’rer Stadt

Und schon wieder wird die Frage laut, wer ihn verloren hat

Vielleicht war es ja der Büttel, ja der Büttel war es ja

Ja — den hatten hier doch eh schon alle lange, lange satt

Oh der Büttel dieser Drücker, Stier im Wolfspelz, Klingenzücker

Zungenreißer, Schmerzverheißer, gewaltverliebter Rechtsverrücker

Der hat doch wirklich jedem hier schon ohne Nachzufragen

Aus nichtig Grunde mit dem Stock ins Angesicht geschlagen

Der war bei jeder Prügelei doch meist als erster mit dabei

Dieser miese, fiese Kerl mit einem Hirn aus Hirsebrei

Zum Schutze sollte er uns dienen walten seiner Büttelskraft

Dabei war er der größte Gauner in der ganzen Bürgerschaft

Alle hier in uns’rer Stadt hab’n seine Tage schon gezählt

Jetzt endlich wird sein Kopf auf unser Stadttor wohl gepfählt

Auch der Bäcker muss dran glauben und der Metzger beißt ins Gras

Allen denen die berauben das Volke schon das Urteil las

Dirnen, Krämer, Müßigweiler, Wirte, Wechsler, Wunderheiler

Selbst der Henker wird enthauptet ja das ist ein Freudenspaß

Und ich frag' mich langsam wahrlich wohin Rechenschaft noch strebt?

Und ob heut Abend in der Stadt denn überhaupt noch jemand lebt?

~ Refrain ~

Und schon wieder rollt ein Kopf über das Pflaster uns’rer Stadt

Und schon wieder wird die Frage laut, wer ihn verloren hat

Vielleicht war es ja der Spielmann, oh der Spielmann war es ja

Ja — den hatten hier doch eh schon alle lange, lange satt

Ääääh, Spielmann?!

Oh der Spielmann dieser Schwätzer, Possenreißer, Volksverhetzer

Klugenschnacker, Versekacker, Minneknecht und Ehrverletzer

Der wollt sich doch zu jedem Weib ins warme Lager legen

Tag ein Tag aus nur seine lusterdachte Minne pflegen

Und hat ihm jemand nicht gepasst, dann hat er flugs ein Lied gemacht

Und am nächsten Morgen dann hat jeder hier den noch verlacht

Der machte auch aus solchem Witz was wahrlich nicht zum Spaßen war

Und war mein ärgster Konkurrent in jeder Schank- und Wirtsstub' gar

So endlich hat sich unsre Stadt von seinem Tun befreit

Dieser Taugenichts der tut uns wirklich gar nicht Leid

Nun ja… äh… wir sollt’n wohl auch mal geh’n, es ist wohl… an der Zeit

На нашій базарній площі стоїть будинок, а перед ним багато народу

Вони проголошують народні суди і досі вимагають відповідальності

А в будинку є люди, які насправді нікому з нас не подобаються

Замкнені зграєю, вони бояться цивільного позову...

Крик, удар, глухий удар, ледве чутне падіння

І знову я чую вітання з ринку

~приспів~

І знову по бруківці нашого міста котиться голова

І знову виникає питання, хто його втратив

Можливо, це був священик, так, це був священик

Так — і так його всі тут уже давно-довго наситилися

О, священик цих сліпучих, різців порятунку, запоруки душ

Перекручувачі слів, провидці гріха, вбивці правди, осквернителі бадьорості

Він лише хотів примусити всіх тут до постійного сумного благочестя

Хоча сам він був більше прив’язаний до пляшки, ніж до свого бога

З найбідніших тут навіть церковну десятину вичав

І нею годував його дублет і зволожував йому ясна

А потім віднесли решту нашого золота до борделя

Якби всі тут за десять літ могли називати його батьком

Тут уже прославився його занепад

Хіба його високопреосвященство не було лицемірством особисто?

~приспів~

І знову по бруківці нашого міста котиться голова

І знову виникає питання, хто його втратив

Можливо, це був Stadtvogt, так, це був Stadtvogt

Так — і так його всі тут уже давно-довго наситилися

О, штадтвогт, ці зрадники, кривошиї та кривди

Податні злодії, аристократичні прихильники, карапузи, золотопоклонники

Все одно він не просто сказав ні слова правди

І ламав найкращий шматок хліба на кожній вечірці

У нього в лежачому роті застрягли десять язиків

Він міг лизати дупи десяти людям одночасно

І рахуй золото для свого дорогого графа

Щоб тепло рекомендувати вас високим панам

Він підкупив усіх тут брехнею та обманом

Але його інтригування, мабуть, було недостатньо

~приспів~

І знову по бруківці нашого міста котиться голова

І знову виникає питання, хто його втратив

Можливо, це був судовий виконавець, так, це був судовий виконавець

Так — і так його всі тут уже давно-довго наситилися

О, пристав тих штовхачів, бик у вовчій одежі, бритвець

Язик-тригер, обіцянка болю, насильницький правий маніяк

У нього справді всі тут без запиту

Без поважної причини били палицею в обличчя

Зазвичай він першим брав участь у кожному поєдинку

Це підлий хлопець з мозком із проса

Для захисту він повинен служити нам, щоб реалізувати свої повноваження судового виконавця

Він був найбільшим шахраєм у всьому громадянстві

Кожен у нашому місті вже порахував свої дні

Тепер нарешті його голову, мабуть, наколотять на наші міські ворота

Навіть пекар має вірити в це, а м’ясник кусає пил

Усі, хто грабує народ, уже прочитали вирок

Повії, крамарі, ледарі, корчмарки, мінялки, цілителі

Навіть ката відрубують голову, так, це дуже весело

І я потихеньку запитую себе, куди ще прагне відповідальність?

І чи є хтось живий сьогодні в місті?

~приспів~

І знову по бруківці нашого міста котиться голова

І знову виникає питання, хто його втратив

Можливо, це був менестрель, о, це був менестрель

Так — і так його всі тут уже давно-довго наситилися

Аааа, менестрель?!

О, менестрель цих балакунів, скоморохів, розповсюджувачів ненависті

Розумна балаканина, Версекакер, Міннекнехт і наклепник

Він хотів лежати з кожною жінкою в теплому ліжку

День у день тільки плекай його хтиву любов

А якщо йому хтось не влаштовував, то швидко зробив пісню

А наступного ранку всі тут сміялися з нього

Він також перетворював такі жарти на те, з чим насправді не жартували

І був моїм найгіршим конкурентом у кожному барі та корчмі

Наше місто нарешті звільнилося від його дій

Нам справді не шкода цього нікчемного

Ну... е... нам, мабуть, теж треба піти, напевно... час