Oh Adelsmann - Versengold

Oh Adelsmann, bedenke doch, wer dir einst all die Steine haute

Wer dir deine Mauern baute, dieser Feste dich umhüllt

Oh Adelsmann, bedenke doch, wer dir tagein das Mahle macht

Wer dir das Bett wärmt jede Nacht, den Becher dir mit Weine füllt

Oh Adelsmann, welch Narr du bist, wenn du glaubst, deine Hand sie hält

Die Zügel dieser großen und von Not geplagten Welt

Oh Adelsmann, ein Narr du bist, wenn du des Volkes Macht vergisst

So seht, der Bauer sät die Saat des nahen Krieges aus

Kein Korn wächst dieses Jahr fürwahr zur Erntezeit daraus

Die Ernte wird gar andrer Arten eingeholt zu dieser Zeit

Statt golden Weizen steht ein Feld, ein Schlachtenfeld bereit

Und seht die Mühle, stark im Wind, dreht fleißig Rund um Rund

Sie gibt mit ihrem steten Knarren schwere Arbeit kund

Der Müller will die große Schuld an seinen Herren zahlen

Doch wird statt feiner Feldesgaben lang schon Streit gemahlen

So seht und hört den Schmiedeklang, der dröhnt nun Tag und Nacht

Der Schmied, er hat gar wochenlang sich um den Schlaf gebracht

Doch in der Esse nicht nur Erz, nein, auch sein Zorn dort siedet

Nebst Schwertern er hat gut versteckt auch Ränke dort geschmiedet

Und seht, die dralle Weberin ist fleißiger denn je

Sie dreht das Rad sodenn geschwind und ohne Klag und Weh

Auch wenn seit langer Weile schon das Blut ihr von den Fingern rinnt

Sie voll Inbrunst und Genuss die Fäden der Intrige spinnt

So seht, die Knechtschaft eifert hart, um Hohen zu gefallen

Die merken eitel nicht mal mehr, was herrscht in ihren Hallen

Was vor sich geht, wenn kleine Meuten flüsternd über Plänen brüten

Und ganz unverhohlen so manch dunkles Wissen hüten

Und seht, die Mägde streiten wer sich heut zum Herren legt

Und keiner weiß, daß jede hier ein Messer unter’m Kleide trägt

Auch in der Küche hinterm Salz ist gut manch andres Kraut versteckt

Kein Adelsmann sollt wundern sich, wenn bald das Mahle bitter schmeckt

О, шляхтичу, подумай, хто тобі колись усе каміння тесав

Хто збудував для вас твої стіни, ця фортеця закриває тебе

О, шляхтичу, подумай, хто тобі щодня готує їжу

Хто щовечора зігріває твоє ліжко, наповнює твою чашу вином

О, шляхтичу, який ти дурень, що думаєш, що твоя рука її тримає

Війди цього великого і неспокійного світу

О вельможі, ти дурень, коли забуваєш про владу народу

Тож ось хлібороб сіє зерно близької війни

Напевно, під час жнив цього року з нього не виросте зерно

У цей час збирають урожай навіть інших видів

Замість золотої пшениці готове поле, поле битви

І подивіться на млин, сильний на вітрі, що старанно крутиться

Своїм постійним скрипом сповіщає про важку роботу

Мельник хоче віддати великий борг своїм господарям

Але замість чудових подарунків з поля вже давно розійшлися сварки

Тож подивіться й почуйте звук кузні, що нині реве день і ніч

Коваль навіть тижнями позбавляв себе сну

Але в кузні не тільки руда, ні, там кипить його злість

Крім мечів, він там ще й робив інтриги, добре заховані

І подивіться, товстий ткач зайнятий як ніколи

Вона крутить кермо швидко, без скарг і болю

Навіть якщо з її пальців вже давно тече кров

Вона із запалом і насолодою плете нитки інтриги

Тож ось, рабство намагається догодити високому

Вони марно вже навіть не помічають, що відбувається в їхніх залах

Що буває, коли маленькі зграї шепочуться і обдумують плани

І відверто охороняє якісь темні знання

А бачте, служниці сперечаються, хто сьогодні з паном ляже

І ніхто не знає, що кожен тут носить ніж під сукнею

За сіллю на кухні також ховається багато інших трав

Жоден шляхтич не повинен дивуватися, якщо страва незабаром стане гіркою