Ketzerey - Versengold

Der Bruno war ein großer Mann, der wahrlich ganz und gar

Ebenso ein großer Zecher wie auch Sünder war

So manches Mal ist er auf den Tavernentisch gesprungen

Und hat mit seinem Arsch das «Ave Maria» gesungen

Ein Pfaffe, der dies hörte, war recht dürftig amüsiert

Da solcherley Gebärde sich nun wahrlich gar nicht ziert

Da griff er sich an´s golden Kreuz, was ihm am Halse saß

Und rief wild in den Schanksaal: Dies sei Ketzerey, kein Spaß!

Wer schmählich von der Kirche spricht

Verdient das Erdendasein nicht

Denn jeder Mensch weiß in der Tat, ist er gar sündenfrey

Die Lüge ist des Teufels Saat, die Wahrheit Ketzerey… Ketzerey!

Bruno doch, der hatte schon so manchen Krug geleert

Und sprach, die Lüge wär jawohl des Pfaffens Steckenpferd

Wie kann’s sonst sein, dass jedes dritte Kirchlein dieser Stadt

Als Reliquie gar des Heilands Lendenschürzchen hat?

Heiligtümer gibt’s doch in bedenklich großer Zahl

Wer weiß vielleicht trink´ ich mein Bier ja auch aus dem heiligen Gral

Der Pfaffe nahm sein golden Kreuz, was er am Halse trug

Und rief wild in den Schanksaal: Was genug wär, wär genug!

Wer schmählich von der Kirche spricht

Verdient das Erdendasein nicht

Denn jeder Mensch weiß in der Tat, ist er gar sündenfrey

Die Lüge ist des Teufels Saat, die Wahrheit Ketzerey… Ketzerey!

Bruno doch, er grinste nur und gab belustigt kund:

Die Welt wär keine Scheibe, nein, sie wär ein Erdenrund

Unser fetter Pontifex verzählt uns eine Mär

Oh, ihr Zecherbrüder steht nur auf und lauft umher

Jeder von euch Säufern, der im Schanksaal rumspaziert

Wankt doch nur, weil er auf einer Kugel herum balanciert

Der Pfaffe nahm sein golden Kreuz, was ihm am Halse hing

Und schrie er, würde Bruno auf den Scheiterhaufen bring´n!

Wer schmählich von der Kirche spricht

Verdient das Erdendasein nicht

Denn jeder Mensch weiß in der Tat, ist er gar sündenfrey

Die Lüge ist des Teufels Saat, die Wahrheit Ketzerey… Ketzerey!

Halleluja!

Bruno doch, er lachte nur und sprach: Mein lieber Pfaff

Ich weiß nicht, ob ich es all heut noch aus der Schenke schaff´

Der Teufel wollt mir später meine teure Zeche zahl´n

Und mich dafür mit sich nehmen — Ei welch Höllenqual´n!

Es wäre gar barmherzig, wenn ihr mich auslösen wollt

Nehmt doch von Eurem Halse dort das Kreuz aus purem Gold

Und tauscht es für mein Seelenheil, für meine Zechschuld ein

Dann folg´ ich allzu gerne Eurem Scheinheiligenschein

Der Pfaffe puterrot sich noch zu einem Lächeln zwang

Während er nach Luft und nach dem schnöden Goldkreuz rang

Und denn unversehens aus dem Schenkenfenster sprang

Wer schmählich von der Kirche spricht

Verdient das Erdendasein nicht

Denn jeder Mensch weiß in der Tat, ist er gar sündenfrey

Die Lüge ist des Teufels Saat, die Wahrheit Ketzerey… Ketzerey!

Бруно був великою людиною, яка справді

Також великий гуляк, а також грішник

Він багато разів стрибав на стіл таверни

І заспівав «Аве Марію» з дупою

Священик, який почув це, трохи здивувався

Бо такі жести справді зовсім не боязкі

Тоді він схопив золотий хрест, що був у нього на шиї

І дико закричав у таверну: Це єресь, не весело!

який ганебно говорить про Церкву

Не заслуговує на земне існування

Бо кожна людина насправді знає, що вона навіть вільна від гріха

Брехня — це зерно диявола, правда єресь... єресь!

Але Бруно зробив, він спорожнив чимало глечиків раніше

І сказав, що брехня — це хобі священика

Інакше як може бути, що кожна третя церква в цьому місті

Коли на реліквії є навіть набедренна пов’язка Спасителя?

Є тривожно велика кількість святилищ

Хтозна, може, я теж вип’ю своє пиво зі святого Грааля

Священик взяв свій золотий хрест, який носив на шиї

І дико закричав у прибиральницю: Що б вистачило, то вистачить!

який ганебно говорить про Церкву

Не заслуговує на земне існування

Бо кожна людина насправді знає, що вона навіть вільна від гріха

Брехня — це зерно диявола, правда єресь... єресь!

Бруно так і зробив, він лише посміхнувся і весело оголосив:

Світ не був би плоским, ні, він був би круглим

Наш товстий понтифік розповідає нам казку

О, ви, брати, що п’яні, просто вставайте і ходіть

Будь-хто з вас, п’яний, що ходить по питній

Він коливається лише тому, що балансує на м’ячі

Священик взяв свій золотий хрест, що висів у нього на шиї

А якби він закричав, то Бруно спалили б на вогнищі!

який ганебно говорить про Церкву

Не заслуговує на земне існування

Бо кожна людина насправді знає, що вона навіть вільна від гріха

Брехня — це зерно диявола, правда єресь... єресь!

Алілуя!

Але Бруно так і зробив, він тільки засміявся і сказав: Мій дорогий священику

Я не знаю, чи зможу я сьогодні все витягти з таверни

Диявол хотів заплатити мені мій дорогий рахунок пізніше

І візьми мене за це — яка агонія!

Було б милосердно, якби ти захотів викупити мене

Візьми з шиї хрест із чистого золота

І міняє це за своє спасіння, за мій питний борг

Тоді я дуже радий стежити за вашим ореолом ілюзії

Священик, багряний, змусив себе посміхнутися

Поки він боровся за повітря і за підлий золотий хрест

І раптом вискочив з вікна шинку

який ганебно говорить про Церкву

Не заслуговує на земне існування

Бо кожна людина насправді знає, що вона навіть вільна від гріха

Брехня — це зерно диявола, правда єресь... єресь!