In einem Meer Aus Wein - Versengold

Gestern ließ mich meiner Herr schon wieder schuften

Auf Feld und Flur zu heißer Mittagszeit

In gilbig und schon halb verwesten Kluften

Bis zum Knie im Dreck und fern der Menschlichkeit

Mein Lohn ist Brot und Wasser aus den Pfützen

Und eine Kupfermünze jeden Tag

Damit soll ich die Frommheit unterstützen

Doch ich spar lieber fürs Schänkenzechgelag

In einem Meer aus Wein will ich ertrinken

In Frohsinn und Versonnenheit versinken

Ertrinken in dem Schein, läßt die Last vergessen sein

Und die bleiche Sorgenmaske leicht abschminken

Verflucht sei all der Pein wir ertränken ihn im Wein

Und auch uns und sie und alle die uns stinken

Gestern war die schöne Magd auf meinen Wegen

Ich bat sie herzlich rauf zu mir ins Heu

Doch hatte wohl die Gute was dagegen

Naja, sie ist zwar hübsch doch leider etwas scheu

Die Mägde hier, die andren die hier wohnen

Die tat ich auch denn alle schon vergräm'

Die denken wohl 'n Knecht würd' sich nicht lohnen

Dann muß ich wohl die Schankmaid wieder nehm'

In einem Meer aus Wein will ich ertrinken

In Frohsinn und Versonnenheit versinken

Ertrinken in dem Schein, läßt die Last vergessen sein

Und die bleiche Sorgenmaske leicht abschminken

Verflucht sei all der Pein wir ertränken ihn im Wein

Und auch uns und sie und alle die uns stinken

Gestern ließ mich starker Husten wieder schmerzen

Die Glieder sind schon kraftlos uns so wund

Die Stiche aus der Brust komm' wohl vom Herzen

Und tun mir all die Lenze meiner kund

Die Haare und der Bart sind längst verworren

Und Zuber hab ich lang schon nicht gesehn

Doch ist mein Lebensmut nocht nicht verloren

Ich kann ja wieder bald zur Schänke gehn

In einem Meer aus Wein will ich ertrinken

In Frohsinn und Versonnenheit versinken

Ertrinken in dem Schein, läßt die Last vergessen sein

Und die bleiche Sorgenmaske leicht abschminken

Verflucht sei all der Pein wir ertränken ihn im Wein

Und auch uns und sie und alle die uns stinken

Вчора мій господар знову змусив мене працювати

На полях і полях у спекотний полудень

В жовтих і вже наполовину зруйнованих прірв

По коліна в бруді і далеко від людства

Моя нагорода — хліб і вода з калюж

І кожен день по мідній монеті

Це для підтримки благочестя

Але я краще заощаджу на тавернському запою

Я хочу потонути в морі вина

Пориньте в бадьорість і задумливість

Потонувши в сяйві, можна забути про тягар

І злегка зніміть бліду маску тривоги

Прокляти всякий біль, ми втопимо його у вині

А також ми і вони і всі, хто від нас смердить

Вчора прекрасна служниця була в моєму дорозі

Я сердечно попросив її підійти до себе на сіні

Але, мабуть, добро мало щось проти

Ну, хоча вона гарна, але, на жаль, трохи сором’язлива

Покоївки тут, інші, які тут живуть

Я теж так зробив, бо всі вже роздратувалися

Вони, мабуть, думають, що слуга того не вартий

Тоді мені знову доведеться брати буфетницю

Я хочу потонути в морі вина

Пориньте в бадьорість і задумливість

Потонувши в сяйві, можна забути про тягар

І злегка зніміть бліду маску тривоги

Прокляти всякий біль, ми втопимо його у вині

А також ми і вони і всі, хто від нас смердить

Вчора від сильного кашлю знову заболіла

Кінцівки вже безсилі і так болять

Шви на грудях, ймовірно, йдуть від серця

І розкажи мені всі пружини мої

Волосся і борода давно заплуталися

А Зубера я давно не бачила

Але моя мужність жити ще не втрачена

Незабаром я можу знову піти в таверну

Я хочу потонути в морі вина

Пориньте в бадьорість і задумливість

Потонувши в сяйві, можна забути про тягар

І злегка зніміть бліду маску тривоги

Прокляти всякий біль, ми втопимо його у вині

А також ми і вони і всі, хто від нас смердить