Ihr so nah - Versengold

Als ich Teil der Wälder war,

bar der Last und fern den Lügen

All dem Leid entflohen gar,

voll des Lebens, eins im Frieden

Ruhend denn in Nerthus Arm,

ohne Furcht im Sein geborgen

Trank das Erdenblut so warm,

lauschte Weltenfreud und Sorgen

War vereint mit Elfensang,

so vertraut er mir verbliebe

Stets umspielt vom Harfenklang

unsrer Erde, ihrer Liebe

Und ich wollte niemals mehr woanders sein

als ihr so nah

Und ich wollte niemals mehr in all den Schein,

der jeher da

Und ich wollte ewig seh’n, was sonst nicht mein,

was ich einst sah

Und ich wollte wieder ahnen,

dass ich alles bin und war

Als ich Teil der Meere war,

bar der Last und fern den Lügen

All dem Leid entflohen gar,

voll des Lebens, eins im Frieden

Sanfter Kraft und seelenstark,

stets bewegt und stets umtrieben

Kein Geheimnis sich verbarg,

keine Dunkelheit beschrieben

War so leicht und unbeschwert,

so vertieft und voller Segen

War vom Lebenslied belehrt,

überall und nie zugegen

Und ich wollte niemals mehr woanders sein

als ihr so nah

Und ich wollte niemals mehr in all den Schein,

der jeher da

Und ich wollte ewig seh’n, was sonst nicht mein,

was ich einst sah

Und ich wollte wieder ahnen, daß ich alles

bin und war

Als ich Teil der Flammen war,

bar der Last und fern den Lügen

All dem Leid entflohen gar,

voll des Lebens, eins im Frieden

Flammenreich genährte Wärme,

unbeherrscht in Leidenschaft

Lichter noch als Himmels Sterne

wachte ich in heller Kraft

War im Herz der Erdenlohe,

Herdes' Feuer Heimatstatt

All dem Sinnen, allzeit frohe,

stets verzehrend, niemals satt

Und ich wollte niemals mehr woanders sein

als ihr so nah

Und ich wollte niemals mehr in all den Schein,

der jeher da

Und ich wollte ewig seh’n, was sonst nicht mein,

was ich einst sah

Und ich wollte wieder ahnen,

daß ich alles bin und war

Als ich Teil der Winde war,

bar der Last und fern den Lügen

All dem Leid entflohen gar,

voll des Lebens, eins im Frieden

War der Atem aller Düfte,

stets verspielt und endlos frei

Ungehalten, Herr der Lüfte,

sehnsuchtsvoll und doch so scheu

War so müßig aller Fragen,

brauchte weder Ruh noch Rast

Hab die Ängste fortgetragen,

Stürmen gleich doch ohne Hast

Und ich wollte niemals mehr woanders sein

als ihr so nah

Und ich wollte niemals mehr in all den Schein,

der jeher da

Und ich wollte ewig seh’n, was sonst nicht mein,

was ich einst sah

Und ich wollte wieder ahnen, daß ich alles

bin und war

Коли я був частиною лісу

не обтяжений і далекий від брехні

втік від усіх страждань

повний життя, один у мирі

Відпочиваючи тоді в руці Нертуса,

безпечно бути без страху

Напився земної крові такою теплою

слухав світову радість і горе

З'єднався з ельфенсангом,

тому він довіряє мені залишається

Завжди оточений звуком арфи

наша земля, її любов

І я ніколи не хотів бути в іншому місці

ніж вона так близько

І я ніколи не хотів повертатися до всіх проявів

завжди там

І я завжди хотів побачити те, що ще не моє

що я колись бачив

І знову хотілося вгадати

що я є і був усім

Коли я був частиною морів

не обтяжений і далекий від брехні

втік від усіх страждань

повний життя, один у мирі

Ніжна сила і душевна,

завжди в русі і завжди зайнятий

Жодного секрету не приховували

не описана темрява

Був таким легким і безтурботним

такий глибокий і сповнений благословень

Навчила пісня життя,

скрізь і ніколи не присутні

І я ніколи не хотів бути в іншому місці

ніж вона так близько

І я ніколи не хотів повертатися до всіх проявів

завжди там

І я завжди хотів побачити те, що ще не моє

що я колись бачив

І мені знову хотілося підозрювати, що я — все

я і був

Коли я був частиною полум'я

не обтяжений і далекий від брехні

втік від усіх страждань

повний життя, один у мирі

полум'яним теплом,

неконтрольований у пристрасті

Світить навіть більше, ніж зірки небесні

Я прокинувся в яскравій силі

Був у серці земного полум'я,

Вогняна садиба Гердеса

Всі почуття, завжди щасливі,

завжди споживає, ніколи не задоволений

І я ніколи не хотів бути в іншому місці

ніж вона так близько

І я ніколи не хотів повертатися до всіх проявів

завжди там

І я завжди хотів побачити те, що ще не моє

що я колись бачив

І знову хотілося вгадати

що я є і був усім

Коли я був частиною вітру

не обтяжений і далекий від брехні

втік від усіх страждань

повний життя, один у мирі

Був подих усіх запахів

завжди грайливий і нескінченно вільний

Обурений, володар повітря,

тугий і водночас такий сором'язливий

Був так байдужим з усіх питань

не потребував ні відпочинку, ні відпочинку

знесло страхи

Буря негайно, але без поспіху

І я ніколи не хотів бути в іншому місці

ніж вона так близько

І я ніколи не хотів повертатися до всіх проявів

завжди там

І я завжди хотів побачити те, що ще не моє

що я колись бачив

І мені знову хотілося підозрювати, що я — все

я і був