Buntes Volk - Versengold

Zieh mit uns in Freiheit durch Zeit und durchs Leben

Lass uns all die Fäden des Schicksals neu weben

Lache stets im Wissen dir allfreien Mächte

Tanz in all dem Nebel der Tage und Nächte

Lang bevor ich die Schatten der Wagen schon sah

Stand am Rande des Weilers im ersten Lichtstrahl

Nass vom Morgentau hörte ich Stimmen so klar

Heller Freudensang, der mir die Müdigkeit stahl

Und dann sah ich sie ziehend vom Wald zu uns her

Buntes Volk voller Frohsinn im tanzenden Schritt

Gleich war mir mein Geiste der Sorgen so leer

Gleich stampften die Füße den Trommelschlag mit

Sie zogen im Morgenrot lachend entlang

An den Bauern und Knechten der Felder vorbei

Die da müde und dreckig verfluchten den Sang

Die da murrten, dass solcherlei unehrbar sei

Doch die Stimmen, sie sangen voll Freude ein Lied

Ließen Verse und Weisen laut übers Feld schall’n

Werfet weg eure Hacken, frei, der mit uns zieht

Und ich höre die Worte so leicht in mir hall’n

Bald schon waren die Gaukler und Barden verjagt

Von den Bauern mit Sensen und Hacken

Bald schon hat wieder Alltag im Weiler getagt

Doch die Sehnsucht sitzt mir noch im Nacken

Winter und Sommer gingen viele nunmehr

Und ich höre noch immer ihr fröhliches Lied

Und ich frage mich, kommen sie wohl nochmal her

Und ich frage mich auch, was dann geschieht

Іди з нами у свободі крізь час і життя

Давайте переплітаємо всі нитки долі

Завжди смійся, знаючи свої вільні сили

Танцюй в тумані дня й ночі

Задовго до того, як я побачив тіні вагонів

Стоять на околиці хутора в першому промені світла

Мокрий від ранкової роси я чув голоси такі ясні

Яскрава пісня радості, яка вкрала мою втому

А потім я побачив, що вони йдуть до нас з лісу

Барвисті люди, повні бадьорості в танцювальному кроку

Відразу мій розум від турбот був таким порожнім

Одразу затупотіли ноги разом із барабанним ударом

Вони йшли, сміючись на світанку

Повз фермерів і хліборобів полів

Ті там, втомлені й брудні, проклинали пісню

Тоді вони нарікали, що такі речі непорядні

Але голоси, повні радості, співали пісню

Нехай по полю лунають вірші й мелодії

Киньте п’яти, вільний, хто йде з нами

І я чую слова, що так легко відлунюють всередині мене

Жонглерів і бардів незабаром прогнали

Від селян з косами та мотиками

Незабаром усе повернулося до повсякденного життя на хуторі

Але туга все ще на моїй шиї

Багато тепер пішли взимку і літо

І досі чую її веселу пісню

І цікаво, чи прийдуть вони сюди знову?

І мені теж цікаво, що тоді буде