Не судите меня - Валентина Толкунова, Инструментальный ансамбль «Мелодия»

Не судите меня

Не судите меня, девки,

Не судите меня, бабы,

Я сама б себя судила,

Если б силы вдруг нашла бы.

Не судите, не рядите,

На завалинках осенних

И с укором не глядите

Мне на голые колени.

Не судите меня, бабы,

Не судите вы за это,

Не судите меня, бабы,

Не судите вы за это.

Мол, идет, вот щеголиха,

Не по возрасту одета,

По весне не наряжалась —

Нарядилась в бабье лето.

А за то меня судите,

Что парнишку полюбила,

Молодого да чужого

К себе в осень заманила.

Не судите меня, бабы,

Что парнишку полюбила,

Молодого да чужого

К себе в осень заманила.

Ночи вешние коротки,

По осенним меры нету,

Коротать зимою ночи

Очень трудно до рассвета.

Если б ночи покороче,

Или мне б побольше силы,

Ни за что бы к себе в осень

Парня я не заманила.

Только больше, чем сама я,

Не судите меня бабы,

Только больше, чем сама я,

Не судите меня бабы

Не судіть мене

Не судіть мене, дівки,

Не судіть мене, баби,

Я сама себе судила,

Якщо б сили раптом знайшла б.

Не судіть, не рядіть,

На призьбах осінніх

І з докором не дивіться

Мені на голі коліна.

Не судіть мене, баби,

Не судіть ви за це,

Не судіть мене, баби,

Не судіть ви за це.

Мовляв, іде, ось чепурного,

Не за віком одягнена,

Повесні не наряджалася—

Убралася в бабине літо.

А за то мене судіть,

Що хлопчину покохала,

Молодого та чужого

До себе в осінь заманила.

Не судіть мене, баби,

Що хлопчину покохала,

Молодого та чужого

До себе в осінь заманила.

Ночі короткі,

По осіннім міри немає,

Коротати зимою ночі

Дуже важко до світанку.

Якщо б ночі коротше,

Або мені б більше сили,

Ні за що би до себе в осінь

Хлопця я не заманила.

Тільки більше, ніж я,

Не судіть мене баби,

Тільки більше, ніж я,

Не судіть мене баби