Носики-Курносики - Валентина Толкунова

Наконец-то пол Земли излазив

Крепким сном мои мальчишки спят.

Сон свалил страну зеленоглазую,

Спят мои сокровища чумазые,

Носики-курносики сопят.

Сон свалил страну зеленоглазую,

Спят мои сокровища чумазые,

Носики-курносики сопят.

Спят такие смирные, хорошие,

В целом свете лучше нет ребят.

Одеяла на сторону сброшены,

И зеленки яркие горошины

На коленках содранных горят.

Одеяла на сторону сброшены,

И зеленки яркие горошины

На коленках содранных горят.

Ну а завтра, если б знать заранее

Сколь исповедимы их пути.

Что им стоит так без расписания

Улизнуть с урока рисования,

В космос просто пешими уйти.

Да что им стоит так без расписания

Улизнуть с урока рисования,

В космос просто пешими уйти.

Бьют часы усталыми ударами,

На Земле спокойно дети спят.

Спят мои отчаянные парни,

Спят мои Титовы и Гагарины,

Носики-курносики сопят.

Спят мои отчаянные парни,

Спят мои Титовы и Гагарины,

Носики-курносики сопят.

Носики-курносики сопят

Носики-курносики сопят.

Нарешті підлога Землі вилазила

Міцним сном мої хлопчаки сплять.

Сон звалив країну зеленооку,

Сплять мої скарби замурзані,

Носики-курносики соплять.

Сон звалив країну зеленооку,

Сплять мої скарби замурзані,

Носики-курносики соплять.

Сплять такі смирні, добрі,

У всьому світі краще немає хлопців.

Ковдри на бік скинуті,

І зеленки яскраві горошини

На колінах здертих горять.

Ковдри на бік скинуті,

І зеленки яскраві горошини

На колінах здертих горять.

Ну а завтра, якби знати заздалегідь

Наскільки сповідні їхні шляхи.

Що їм вартує так без розкладу

Втекти з уроку малювання,

У космос просто пішо піти.

Та що їм так стоїть без розкладу

Втекти з уроку малювання,

У космос просто пішо піти.

Б'є годинник втомленими ударами,

На землі спокійно діти сплять.

Сплять мої відчайдушні хлопці,

Сплять мої Титови та Гагаріни,

Носики-курносики соплять.

Сплять мої відчайдушні хлопці,

Сплять мої Титови та Гагаріни,

Носики-курносики соплять.

Носики-курносики соплять

Носики-курносики соплять.