Снегопад - Валентина Толкунова, Эстрадный оркестр Армянского радио

Я еще не успела испить свою осень,

А уже снегопад сторожит у ворот,

Он надежды мои как дороги заносит,

И грозит застелить надо мной небосвод.

Снегопад, снегопад, не мети мне на косы,

Не стучись в мою дверь, у ворот не кружи.

Снегопад, снегопад, если женщина просит,

Бабье лето ее торопить не спеши.

Не спеши, снегопад, я еще не готова,

Ты еще не успел мою душу смутить,

Неизлитую боль лебединого слова

Не тебе, а ему я хочу посвятить.

Я еще разобьюсь о твою неизбежность,

Голубая метель запорошит мой дом,

Я прошу, снегопад, не заснежь мою нежность,

Не касайся любви леденящим крылом.

Снегопад, снегопад, не мети мне на косы,

Не стучись в мою дверь, у ворот не кружи.

Снегопад, снегопад, если женщина просит,

Бабье лето ее торопить не спеши.

Я ще не встигла випити свою осінь,

А вже снігопад вартує біля воріт,

Він надії мої як дороги заносить,

І загрожує застелити наді мною небо.

Снігопад, снігопад, не мети мені на коси,

Не стукайся в мої двері, біля воріт не крути.

Снігопад, снігопад, якщо жінка просить,

Бабине літо її поспішати не поспішай.

Не поспішай, снігопад, я ще не готова,

Ти ще не встиг мою душу збентежити,

Невилитий біль лебединого слова

Не тобі, а йому хочу присвятити.

Я ще розіб'юся про твою неминучість,

Блакитна хуртовина запорошить мій будинок,

Я прошу, снігопад, не засніж мою ніжність,

Не торкайся любові крижаним крилом.

Снігопад, снігопад, не мети мені на коси,

Не стукайся в мої двері, біля воріт не крути.

Снігопад, снігопад, якщо жінка просить,

Бабине літо її поспішати не поспішай.