The Skeletal Garden - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Obsessed with the fear of losing his mind,

he soon couldn’t take care of himself anymore.

He had no friends or relatives to look after him,

only once a week some male nurse dropped in.

He was found in this bed, dehydrated…-

unconscious, as he was, they brought him to a different place.

«We have never heard of him since…»

He lived alone in his house for most of his life,

and I wouldn’t be surprised,

if he had died the same day they put him in a room

with people he’d never seen before.

He had a wild garden behind his house…-

so beautiful and dark.

Woodpeckers and squirrels lived there,

and hedgehogs, mice and martens.

Hazelnut-trees and wild strawberries grew,

and cherries, apples and pears, and currents of red and black…-

all hidden in this private place.

In the safety of the shadows the fragile fern slept,

along the winding paths the wild-flowers wept,

snowdrops nodded their little heads in spring,

forget-me-nots, and all kind of things,

of which I do not know the names…

And, of course, there was ivy everywhere.

It happened the same week they took him away

workers hacked down all the trees in the garden…-

hired by the envious people outside… who had always been terrified

by the beauty that enchanted this place,

and the darkness it was breathing.

Yet, none of them could keep the dead birds from singing…

Одержимий страхом втратити розум,

незабаром він більше не міг дбати про себе.

У нього не було друзів чи родичів, щоб доглядати за ним,

лише раз на тиждень завітала якась медсестра.

Його знайшли в цьому ліжку, зневодненого…-

без свідомості, як він був, вони перенесли його в інше місце.

«Ми ніколи не чули про нього відтоді…»

Більшу частину свого життя він жив один у своєму домі,

і я не був би здивований,

якщо він помер того самого дня, коли його помістили у кімнату

з людьми, яких він ніколи раніше не бачив.

За будинком у нього був дикий сад…

такий гарний і темний.

Жили там дятли і білки,

і їжаки, миші та куниці.

Росли лісові горіхи та суниця,

і вишні, і яблука, і груші, і течії червоних і чорних…-

все сховане в цьому приватному місці.

У безпеці тінь спав тендітний папороть,

по звивистих стежках плакали польові квіти,

проліски кивали навесні головками,

незабудки та все таке,

назви яких я не знаю...

І, звісно, ​​скрізь був плющ.

Це сталося того ж тижня, коли його забрали

робітники зрубали всі дерева в саду...-

найняли заздрісники ззовні... які завжди були в жаху

красою, яка зачарувала це місце,

і темряву, якою вона дихала.

Але жоден з них не міг утримати мертвих птахів від співу…