Веди меня - The Meto

Мы держим курс

в самое сердце кромешной тьмы.

Я боюсь.

И!

чтоб не свихнуться я жгу мосты.

За спиной.

Призраки прошлого.

Слышишь скрежет?

Посмотри, как кости белеют под их одеждой.

Я с тобой.

И я надеюсь, ты поймешь.

Они мертвы.

Все.

Просто фантомы твоего прошлого

Прости…

Нам нужно то, что впереди

И там поверь еще страшней и опасней

Чем на пройденном пути.

И это самая страшная сказка

О тебе.

В тот момент, когда снимаешь маску

Лжи.

Твое нутро такое же фальшивое.

Еще не поздно все исправить.

И поэтому спешим

В город, где сады твои больше не цветут

Надежды и мечты твои пока еще живут

И если тут останемся, их некому спасти

Я готов.

Я надеюсь, что готов и ты.

И поэтому …

Веди меня в путь, где дороги непроходимы.

В бой, где удары неотразимы

В самое сердце самой строптивой стихии,

Веди меня!

Там где сомнения невыносимы,

Там где герои кричат от бессилия

Там где Фортуна меня покинет, но ты –

Веди меня!

Если не дойдем мы, город обречен.

Мир

Станет злым и подлым.

Доставай свой меч.

Мы с тобой в опале и нас здесь ждут едва ли

И стража хочет видеть наши головы без плеч

Твой мир внутри – он сгинет.

Он просит – Помоги мне

Он шепчет твое имя как молитву всем богам

Твари твоих фобий, страхи твоих утопий

Все Служили королю, но король сошел с ума.

История простая: Твой Город погибает,

А я лишь Голос Совести, что клялся все сберечь.

Но с каждым днем все хуже, демоны город душат

Их не убить оружием, поэтому ты здесь.

В самый темный час, больше нету времени нам ждать

Иди со мной, иди сейчас в опасность.

Стража видит, кто идет, ожидать благой исход

и надеяться на лучшее напрасно.

И плевать, что впереди…

Веди меня в путь, где дороги непроходимы.

В бой, где удары неотразимы

В самое сердце самой строптивой стихии,

Веди меня!

Там где сомнения невыносимы,

Там где герои кричат от бессилия

Там где Фортуна меня покинет, но ты –

Веди меня!

Ми тримаємо курс

у саме серце непроглядної темряви.

Я боюсь.

І!

щоб не збожеволіти я палю мости.

За спиною.

Примари минулого.

Чуєш скрегіт?

Подивися, як кістки біліють під їхнім одягом.

Я з тобою.

І я сподіваюся, ти зрозумієш.

Вони мертві.

Усе.

Просто фантоми твого минулого

Пробач…

Нам потрібне те, що попереду

І там повір ще страшніший і небезпечніший

Чим на пройденому шляху.

І це найстрашніша казка

Про тебе.

Коли знімаєш маску

Брехні.

Твоє нутро так само фальшиве.

Ще не пізно все виправити.

І тому поспішаємо

У місто, де сади твої більше не цвітуть

Надії та мрії твої поки що живуть

І якщо тут залишимося, їх нема кому врятувати

Я готовий.

Я сподіваюся, що ти готовий.

І тому …

Веди мене в дорогу, де дороги непрохідні.

У бій, де удари чарівні

У самісіньке серце найперекірливішої стихії,

Веди мене!

Там де сумніви нестерпні,

Там, де герої кричать від безсилля

Там де Фортуна мене покине, але ти –

Веди мене!

Якщо ми не дійдемо, місто приречене.

світ

Стане злим та підлим.

Діставай свій меч.

Ми з тобою в опалі і нас тут чекають навряд чи

І стража хоче бачити наші голови без плеч

Твій світ усередині – він зникне.

Він просить – Допоможи мені

Він шепоче твоє ім'я як молитву всім богам

Тварини твоїх фобій, страхи твоїх утопій

Усі Служили королю, але король збожеволів.

Історія проста: Твоє Місто гине,

А я лише Голос Совісті, що клявся все зберегти.

Але з кожним днем ​​все гірше, демони місто душать

Їх не вбити зброєю, тож ти тут.

У темний час, більше немає часу нам чекати

Іди зі мною, йди зараз у небезпеку.

Варта бачить, хто йде, чекати на добрий результат

і сподіватися на краще даремно.

І начхати, що попереду…

Веди мене в дорогу, де дороги непрохідні.

У бій, де удари чарівні

У самісіньке серце найперекірливішої стихії,

Веди мене!

Там де сумніви нестерпні,

Там, де герої кричать від безсилля

Там де Фортуна мене покине, але ти –

Веди мене!