Шут - The Meto

Расскажи мне что ты видишь там,

В четырёх стенах своей темницы?

Темнота.

Ей нет границы.

Но не верь своим глазам:

Каждый голос тебе врал.

Нет героя и убийцы.

Ты всего лишь заблудился

В своих собственных мирах.

Где вечно все не так,

То король сойдёт с ума - бросит корону в догорающий закат.

Вот твоя тюрьма - бесконечный лабиринт из твоих страхов

И разрушенный маяк

Светом чертит знак

На твоем пути, но ты не смей идти вновь

Не туда.

Я тебе не враг

Я всего лишь персонаж твоих историй, что-то вроде дурака

И пусть дверь твоей темницы далека

Подожди, твои оковы упадут

Ты не слушал никогда мои слова

Ты не веришь мне, ведь я всего лишь шут.

И говорить не смей, что выхода нет

Я знаю секрет, как бежать.

Твои страхи слепы, им тебя не удержать.

Ты безумен, безоружен и надежды нет.

Хочешь это прекратить - забирай мой смех!

Так почему же ты все ещё там,

В четырёх стенах твоей темницы?

Твои страхи спрятаны под лицами

Под капюшонами амбиций, но не дай пробиться им

В твоё сердце.

Лишь оно видит дверцу через мрак

Глаза безумный, им и так не приглядеться.

Голоса нет, и ты допел все песни

Город возьмёт твой разум, если не будем смеяться вместе

Над корявыми оскалами судьбы.

Ну-ка, демоны, умерьте-ка свой пыл.

Пусть город сгнил весь и король нас победит

Нам на это наплевать и давно уже не страшит

И где-то в самой тёмной комнате дворца

Король узнает, что темница вновь пуста.

Все перепутаны ходы, потерян след.

Он разозлиться на себя, что был так слеп.

Город поймёт, то что он допустил оплошность

Думав, что шут лишь бесполезная ничтожность.

Теперь тебя никто остановить не сможет,

Ведь у тебя мой смех...

Розкажи мені, що ти бачиш там,

У чотирьох стінах своєї в'язниці?

Темрява.

Їй немає меж.

Але не вір своїм очам:

Кожен голос тобі брехав.

Немає героя та вбивці.

Ти всього лише заблукав

У своїх власних світах.

Де вічно все не так,

То король збожеволіє - кине корону в догоряючий захід сонця.

Ось твоя в'язниця – нескінченний лабіринт із твоїх страхів

І зруйнований маяк

Світлом креслить знак

На твоєму шляху, але ти не смій іти знову

Не туди.

Я тобі не ворог

Я всього лише персонаж твоїх історій, щось на зразок дурня

І нехай двері твоєї в'язниці далекі

Почекай, твої кайдани впадуть

Ти ніколи не слухав мої слова

Ти не віриш мені, адже я лише блазень.

І говорити не смій, що виходу немає

Я знаю секрет, як тікати.

Твої страхи сліпі, їм тебе не втримати.

Ти божевільний, беззбройний і надії немає.

Хочеш це припинити – забирай мій сміх!

То чому ж ти все ще там,

У чотирьох стінах твоєї в'язниці?

Твої страхи сховані під обличчями

Під каптурами амбіцій, але не дай пробитися їм

У серце твоє.

Лише воно бачить дверцята через мороку

Очі шалений, їм і так не придивитись.

Голосу немає, і ти заспівав усі пісні

Місто візьме твій розум, якщо не будемо сміятися разом

Над кострубатими оскалами долі.

Ану, демони, стримайте свій запал.

Нехай місто згнило все і король нас переможе

Нам на це наплювати і давно вже не лякає

І десь у найтемнішій кімнаті палацу

Король дізнається, що в'язниця знову порожня.

Усі переплутані ходи, втрачено слід.

Він розлютився на себе, що був такий сліпий.

Місто зрозуміє, що він припустився помилки

Думавши, що блазень лише марна нікчемність.

Тепер тебе ніхто не зможе зупинити,

Адже у тебе мій сміх...