Поздно - The Meto

Поздно...

Небо погибло - на небе гаснут звезды.

Свет обессилил, тихо рушится космос.

Кометы медленно текут, как слезы.

Бойся...

Твоя система рушится, полюбуйся,

Видишь, остатки мира пляшут в конвульсии.

Останови это, но как остановить, ты не в курсе.

Буйство.

Твоя судьба, как симулякр из рекурсий.

Медленно тает город твоих иллюзий,

Пока ты держишь руку на его пульсе.

Ну, хорошо, допустим,

Всё не так:

Ты попал в такт,

Враг твой пал,

Твой знак убедил всех

Бить набат.

Ты встал во главу

Не проиграв, что дальше?

Дальше ты же уничтожишь всё, что защищал.

Корона из костей и мантия на плечах.

Пока новый метагерой не обнажит меча

Против тебя, но будет поздно - всё начнётся сначала.

Поздно.

Город в агонии, город сжигает воздух

Падают башни,,с шумом сыпятся мОсты,

Превращая окружающее в плоскость всё.

Всё серьёзно.

Посмотри в его оскал - ему не просто.

Съедая жителей челюстями подмостков,

Он ими давится, выплевывая кости

В горсти.

Стойте,

теперь бессмысленно топтаться на погосте

В этой феерии, ты всего лишь гость.

Самый конец сказки, Мы расстаёмся.

Здесь.

Но ты собери злость,

Теперь врозь мы, но

Пусть горит светом твой путь.

Хватит сил не замкнуть вновь круг.

За стенами есть лодка, заброшенный причал.

Ты уничтожил всё и нечего защищать.

Вниз по реке, там остров - твой последний шанс все поменять

Если не сможешь - всё начнется сначала.

Пізно...

Небо загинуло – на небі гаснуть зірки.

Світло знесилило, тихо руйнується космос.

Комети повільно течуть, мов сльози.

Бійся...

Твоя система руйнується, помилуйся,

Бачиш, залишки світу танцюють у конвульсії.

Зупини це, але як зупинити, ти не знаєш.

Буйство.

Твоя доля, як симуляр з рекурсій.

Поволі тане місто твоїх ілюзій,

Поки що ти тримаєш руку на його пульсі.

Ну, добре, припустимо,

Все не так:

Ти потрапив у такт,

Ворог твій упав,

Твій знак переконав усіх

Бити сполох.

Ти став на чолі

Чи не програвши, що далі?

Далі ж ти знищиш усе, що захищав.

Корона з кісток та мантія на плечах.

Поки що новий метагерой не оголить меча

Проти тебе, але буде пізно – все почнеться спочатку.

Пізно.

Місто в агонії, місто спалює повітря

Падають вежі, з шумом сипляться мости,

Перетворюючи навколишнє на площину все.

Всі серйозно.

Подивися на його оскал - йому не просто.

З'їдаючи жителів щелепами підмостків,

Він ними давиться, випльовуючи кістки

У жмені.

Стійте,

тепер безглуздо тупцювати на цвинтарі

У цій феєрії, ти лише гість.

Насамкінець казки, Ми розлучаємося.

Тут.

Але ти збери злість,

Тепер нарізно ми, але

Нехай світить твій шлях.

Досить сил не замкнути знову коло.

За стінами є човен, покинутий причал.

Ти знищив все і нічого захищати.

Вниз річкою, там острів - твій останній шанс все поміняти

Якщо не зможеш – все почнеться спочатку.