Пролог - The Meto

Тшшш – прислушайся…

Слышишь, как тихо?

Он замолчал.

На время, пока ты вновь не обратишь на него внимание.

Ты наверное не понял о чем я, не страшно, я дам тебе вторую попытку… постарайся прислушаться повнимательней.

Нет?

Все еще нет?

Аааа, если я все расскажу, он сразу поймет, что речь про него и унять его будет сложнее.

Ладно, хватит интриг, ты все равно не понял бы, потому что он стал тебе как родной!

Я говорю про голос, в твоей голове.

Тот голос, что постоянно говорит с тобой, поддерживает, осуждает, напоминает о чем то, и часто ведет задушевные беседы перед сном.

Я знаю, ты полностью уверен, что в эти моменты ты разговариваешь сам с собой, но хоть когда нибудь, ты задумывался о том, чей в действительность это голос?

С кем ты разговариваешь?

Тшшш – прислушайся…

Тиша - прислухайся ...

Чуєш, як тихо?

Він замовк.

На якийсь час, поки ти знову не звернеш на нього увагу.

Ти напевно не зрозумів про що я, не страшно, я дам тобі другу спробу… постарайся дослухатися уважніше.

Ні?

Все ще ні?

Аааа, якщо я все розповім, він відразу зрозуміє, що мова про нього і вгамувати його буде складніше.

Гаразд, досить інтриг, ти все одно не зрозумів би, бо він став тобі як рідний!

Я говорю про голос, у твоїй голові.

Той голос, що постійно розмовляє з тобою, підтримує, засуджує, нагадує про щось і часто веде задушевні бесіди перед сном.

Я знаю, ти цілком упевнений, що в ці моменти ти розмовляєш сам із собою, але хоч колись, ти замислювався про те, чий насправді це голос?

З ким ти розмовляєш?

Тиша - прислухайся ...