The Haunted Palace - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

In the greenest of our valleys

By good angels tenanted

Once a fair and stately palace-

Radiant palace- reared its head

In the monarch Thought’s dominion-

It stood there!

Never seraph spread a pinion

Over fabric half so fair!

Banners yellow, glorious, golden

On its roof did float and flow

(This- all this- was in the olden

Time long ago,)

And every gentle air that dallied

In that sweet day

Along the ramparts plumed and pallid

A winged odor went away

Wanderers in that happy valley

Through two luminous windows, saw

Spirits moving musically

To a lute’s well-tuned law

Round about a throne where, sitting

(Porphyrogene!)

In state his glory well-befitting

The ruler of the realm was seen

And all with pearl and ruby glowing

Was the fair palace door

Through which came flowing, flowing, flowing

And sparkling evermore

A troop of Echoes, whose sweet duty

Was but to sing

In voices of surpassing beauty

The wit and wisdom of their king

But evil things, in robes of sorrow

Assailed the monarch’s high estate

(Ah, let us mourn!- for never morrow

Shall dawn upon him desolate!)

And round about his home the glory

That blushed and bloomed

Is but a dim-remembered story

Of the old time entombed

And travellers, now, within that valley

Through the red-litten windows see

Vast forms, that move fantastically

To a discordant melody

While, like a ghastly rapid river

Through the pale door

A hideous throng rush out forever

And laugh- but smile no more

У найзеленішій із наших долин

Добрими ангелами орендовано

Колись ярмарок і величний палац,

Сяйвий палац- підняв голову

У пануванні монарха Думка-

Воно стояло там!

Ніколи не розповсюджуйте шестерню

Поверх тканини наполовину справедливо!

Прапори жовті, славні, золоті

На його даху плавало й текло

(Це – все це – було в старому

Давно давно)

І кожне ніжне повітря, що забавлялося

У той солодкий день

Уздовж валів пернаті й бліді

Крилатий запах зник

Мандрівники в цій щасливій долині

Через два світяться вікна пил

Музично рухаються духи

До налаштованого закону лютні

Навколо трону, де сидить

(Порфіроген!)

У стані його слава гідна

Побачили правителя царства

І все з перлинами та рубінами

Були двері ярмаркового палацу

Через які текло, текло, текло

І блискучі завжди

Загін Відлуння, чий милий обов’язок

Було лише співати

Голосами неймовірної краси

Дотепність і мудрість їхнього короля

Але злі речі, в одязі скорботи

Напав на верховний стан монарха

(Ах, давайте будемо сумувати! – ніколи не завтра

Осяє його спустошеним!)

І навколо його дому слава

Та почервоніла й зацвіла

Це але історія, яку пам’ятаю тьмяно

Старого часу похований

І мандрівники, тепер, у цій долині

Крізь освітлені червоними вікна див

Величезні форми, які фантастично рухаються

На дискордонну мелодію

Хоча, як страшна стрімка річка

Крізь бліді двері

Огидний натовп виривається вічно

І сміятися, але більше не посміхатися