The Devil's Instrument - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Thoughts are spinning their inescapable threads

transforming us cruelly into marionettes.

Everything I feel is pain

and the Devil holds us in his hands.

Buried desperately in my chest

a rose for myself and a rose for the dead.

A serenade of tears, lifelessly

we feel the beat, though no orchestra is there to be seen…

I am you, I am you — you are me,

what I am, what are you — who are we?

What is truth and what is lie,

who are you and what am I?

In a cradle of mercy we are sleeping

the half-sleep of oblivion.

No holy water could wash away our faults

nor do benediction purify our unclean souls.

The gates remain locked

for the wingless children of wrath,

so long ago splintered and trodden down

us children of glass…

Please, my Lord, extinguish the light,

the illumination hurts my eyes.

My choice was wrong, so wrong:

truly everything is pain…

We are crying with wolves

like stone we are sleeping with the dead;

soon we’ll be gone and you’re left

the instrument…

Думки крутяться своїми невідворотними нитками

перетворює нас жорстоко на маріонеток.

Усе, що я відчуваю, це біль

і диявол тримає нас у своїх руках.

Відчайдушно похований у моїх грудях

троянду для себе і троянду для мертвих.

Серенада сліз, нежива

ми відчуваємо ритм, хоча оркестру там не побачити…

Я це ти, я це ти — ти це я,

що я, хто ти — хто ми?

Що правда, а що брехня,

хто ти і що я?

У колисці милосердя ми спимо

напівсон забуття.

Жодна свята вода не зможе змити наші провини

також благословення не очищає наші нечисті душі.

Ворота залишаються замкненими

для безкрилих дітей гніву,

так давно розбитий і витоптаний

ми діти скла…

Будь ласка, Господи, погаси світло,

від освітлення болить мої очі.

Мій вибір був неправильним, тому неправильний:

справді все — біль…

Ми плачемо разом із вовками

як камінь, ми спимо з мертвими;

скоро ми зникнемо, а ти залишишся

інструмент…