Wo Die Wirklichkeit Schweigt - Stillste Stund

Wozu brauche ich Ohren,

kann ich doch ohne sie eure Stimmen hören.

Wozu brauche ich einen Mund,

kann ich doch ohne ihn zu euch sprechen.

Wozu brauche ich Augen,

kann ich doch ohne sie in die euren sehen.

Wozu brauche ich Hände,

kann ich doch ohne sie die euren nehmen.

Wo die Wirklichkeit schweigt…

Wozu brauchen wir Ohren,

kannst du doch ohne sie uns zu dir rufen.

Wozu brauchen wir Stimmen,

kannst du doch ohne sie unsere Worte hören.

Wozu brauchen wir Lippen,

kannst Du doch ohne sie unsere Küsse spüren.

Wozu brauchen wir Hände,

können wir ohne sie dich aus der Welt entführen.

An einem Ort, wo die Wirklichkeit schweigt

und wie ein Eindringling wirkt,

kannst du uns sehen, kannst du uns hören,

kannst zu uns sprechen, kannst du uns spüren.

Komm zu diesem Ort und

wir nehmen dich mit uns fort.

Denn wir lieben dich!

Denn wir brauchen dich!

Wo die Wirklichkeit schweigt…

Навіщо мені вуха

Я чую твої голоси без них.

Навіщо мені рот

Я можу говорити з тобою без нього.

Навіщо мені очі

Я можу подивитися на твою без неї.

Для чого мені потрібні руки

Я можу взяти твою без неї.

Де мовчить реальність...

Навіщо нам вуха

Ви можете подзвонити нам до себе без неї.

Навіщо потрібні голоси

ви можете почути наші слова без них.

Навіщо нам губи

ти можеш відчувати наші поцілунки без неї.

Навіщо нам руки

без них ми можемо забрати вас зі світу.

У місці, де реальність мовчить

і діє як зловмисник

ти нас бачиш, чуєш?

ви можете говорити з нами, ви можете відчувати нас.

Приходьте в це місце і

ми заберемо вас з собою.

Бо ми вас любимо!

Бо ви нам потрібні!

Де мовчить реальність...