Die Teufelsbuhle - Stillste Stund

Unschuld weiß davon nicht, doch neulich Nacht sah ich sie sich wie auf

Katzenpfoten davonstehlen, als sie uns alle schlafend wähnte

Ich folgte ihr mit ebenso leisen Schritten bis hin zu einem seltsamen Brunnen

Sie stieg über die Mauer und glitt hinunter.

Ich dachte nicht weiter darüber

nach und kletterte ihr hinterher

Ich folgte ihr hinunter in die Dunkelheit.

Unbemerkt immer tiefer in die

Dunkelheit…

Ich weiß, sie ist schuldig, weiß sie ist schuldig

Sie ist schuldig, schuldig!

Ich weiß, sie belügt dich, weiß sie betrügt dich

Sie verbiegt sich.

Unschuld belügt dich!

Und wenn Du das nächste Mal ihr in die Augen siehst

Denk an die Worte, die ich Dir sage:

Ich weiß, sie ist schuldig, weiß sie ist schuldig

Sie ist schuldig.

Unschuld ist schuldig!

Schenk mir nur, schenk mir nur einen Blick

Ich beschwöre Dich!

Schenk mir nur, schenk mir nur einen Blick

Und ich betöre Dich…

Je tiefer ich kletterte, desto unangenehmer wurde die Luft, bis es schließlich

nahezu unerträglich wurde

Mit großer Erleichterung konnte ich irgendwann endlich Boden unter meinen Füßen

spüren.

Die Steine waren feucht

Die Luft war stickig und so drückend warm, dass mir beinahe die Sinne schwanden.

Ich musste mich zusammenreißen

Benommen folgte ich weiter einem niedrigen Gang und Unschulds Silhouette,

die ich jetzt nur noch vage vor mir vermuten konnte…

Ich weiß, sie ist schuldig, weiß sie ist schuldig

Sie ist schuldig, schuldig!

Ich will sie in Flammen sehen, sie soll in Flammen stehen

Sie muss brennen.

Unschuld soll brennen!

Und wenn Du das nächste Mal ihre Hand berührst

Denk an die Worte, die ich Dir sage:

Ich weiß, sie ist schuldig, weiß sie ist schuldig

Sie ist schuldig.

Unschuld ist schuldig!

Gib mir nur, gib mir nur Deine Hand

Ich führe Dich!

Gib mir nur, gib mir nur Deine Hand

Und ich verführe Dich…

Ich weiß, sie ist schuldig…

(Willst du nicht mit mir gehen?

Doch du kannst in meiner Welt nicht sehen!)

Denn als ich schließlich am Ende des Ganges in eine Halle gelangte,

erhellt von glutartigem Licht

Sah ich, was ich meinen Lebtag nicht vergessen kann…

1 — da lag Unschuld

2 — da lag Falschheit

3 — da lag Hinterhalt

4 — da lag Verderbtheit

5 — und 666

Und mag sie noch so viele Blumen im Haar tragen

Und mag sie Dir auch den nächsten Tanz mit einem Lächeln schenken

Freund, solltest Du nicht zu viel wagen

Denn sei gewiss, Unschuld wird nicht an Dich dabei denken

Komm tanz´ mit mir!

Невинність не знає про це, але тієї ночі я побачив її

Викрала котячі лапи, коли вона думала, що ми всі спимо

Так само тихими кроками я пішов за нею до дивного фонтану

Вона перелізла через стіну і сповзла вниз.

Далі я про це не думав

і поліз за нею

Я пішов за нею в темряву.

Непомітно все глибше

Темрява…

Я знаю, що вона винна, знаю, що вона винна

Вона винна, винна!

Я знаю, що вона бреше тобі, знаю, що вона тобі зраджує

Вона згинається.

Невинність бреше тобі!

І наступного разу ти подивишся їй в очі

Подумай про слова, які я тобі кажу:

Я знаю, що вона винна, знаю, що вона винна

вона винна

Невинність винна!

Просто дайте мені, просто подивіться

Я вас викликаю!

Просто дайте мені, просто подивіться

І я вас обманюю...

Чим глибше я забирався, тим незручнішим ставало повітря, поки нарешті

стало майже нестерпним

З великим полегшенням я нарешті опинився на землі

сенсу.

Камені були сирі

Повітря було душно й таке гнітюче тепле, що я ледь не втратив розум.

Мені довелося взяти себе в руки

Приголомшений я продовжував слідувати низьким коридором і силуетом невинності

про що я міг тепер лише смутно здогадуватися попереду...

Я знаю, що вона винна, знаю, що вона винна

Вона винна, винна!

Я хочу бачити її в вогні, вона повинна горіти

Вона повинна горіти.

Невинність горить!

І наступного разу ти торкнешся її руки

Подумай про слова, які я тобі кажу:

Я знаю, що вона винна, знаю, що вона винна

вона винна

Невинність винна!

просто дай мені, просто дай мені свою руку

Я вас веду!

просто дай мені, просто дай мені свою руку

І я тебе спокушаю...

Я знаю, що вона винна...

(Ти не підеш зі мною?

Але ти не можеш побачити в моєму світі!)

Тому що коли я нарешті дійшов до залу в кінці коридору,

освітлена яскравим світлом

Я побачив те, що не можу забути, доки я живу...

1 — там лежала невинність

2 — була брехня

3 — лежала засідка

4 — там лежала розпуста

5 — і 666

І скільки б квітів вона не носила у волоссі

І нехай вона подарує тобі наступний танець з посмішкою

Друже, не варто наважуватися

Бо будьте певні, Невинність не подумає про вас

Приходь танцювати зі мною!