Sublunaris - Stillste Stund

«Als gestern der Mond aufging, wähnte ich

Dass er eine Sonne gebären wollte

So breit und trächtig lag er am Horizonte.»

Immer wenn der Nebel schwindet

Und uns sein Licht freigibt

Sich durch unsere Kehlen windet —

Dieses ur-uralte Lied

Und im Mondlicht

Unsere Schatten sich bewegen

Und im Mondlicht

Unsere Seelen erbeben

Wie aus fremden Kehlen

Schreie sich entfesseln

(Dem Mond entgegen)

Und im Mondlicht

Unsere Schatten sich bewegen

Und im Mondlicht

Unsere Seelen erbeben

Wie aus fremden Kehlen

Schreie sich entfesseln

Und sollte es nie wieder Morgen werden

Und diese Welt aufhören sich zu drehen

Und sollte so das Tageslicht sterben

Wirst erhaben du am Himmel stehen

Denn immer wenn der Nebel schwindet

Und uns sein Licht freigibt

Sich durch unsere Kehlen windet —

Dieses ur-uralte Lied

Und im Mondlicht

Unsere Schatten sich bewegen

Und im Mondlicht

Unsere Seelen erbeben

Wie aus fremden Kehlen

Schreie sich entfesseln

(Dem Mond entgegen)

Und im Mondlicht

Unsere Schatten sich bewegen

Und im Mondlicht

Unsere Seelen erbeben

Wie aus fremden Kehlen

Schreie sich entfesseln

Und sollten sich die Götter schlafen legen

Und all unsere Träume mit sich nehmen

Und sollte sich kein Leben mehr auf Erden regen

Wirst erhaben du am Himmel stehen

Denn immer wenn der Nebel schwindet

Und uns sein Licht freigibt

Sich durch unsere Kehlen windet —

Dieses ur-uralte Lied

Unsere Schatten sich bewegen

Unsere Seelen erbeben

Schreie sich entfesseln

(Dem Mond entgegen)

Und im Mondlicht

Unsere Schatten sich bewegen

Und im Mondlicht

Unsere Seelen erbeben

Wie aus fremden Kehlen

Schreie sich entfesseln

(Dem Mond entgegen)

«Коли вчора зійшов місяць, я подумав

Що він хотів народити сонечко

Він лежав такий широкий і вагітний на горизонті».

Щоразу, коли розвіється туман

І дає нам своє світло

Корчиться через наше горло —

Та старовинна пісня

І в місячному світлі

Наші тіні рухаються

І в місячному світлі

Наші душі тремтять

Ніби з чужого горла

звільнити крики

(назустріч Місяцю)

І в місячному світлі

Наші тіні рухаються

І в місячному світлі

Наші душі тремтять

Ніби з чужого горла

звільнити крики

І нехай це ніколи не буде завтра

І зупиніть цей світ обертатися

І якщо денне світло помре так

Ти будеш стояти піднесено на небі

Бо щоразу, коли розвіється туман

І дає нам своє світло

Корчиться через наше горло —

Та старовинна пісня

І в місячному світлі

Наші тіні рухаються

І в місячному світлі

Наші душі тремтять

Ніби з чужого горла

звільнити крики

(назустріч Місяцю)

І в місячному світлі

Наші тіні рухаються

І в місячному світлі

Наші душі тремтять

Ніби з чужого горла

звільнити крики

А чи повинні боги спати

І візьми з собою всі наші мрії

І чи не буде більше життя на землі

Ти будеш стояти піднесено на небі

Бо щоразу, коли розвіється туман

І дає нам своє світло

Корчиться через наше горло —

Та старовинна пісня

Наші тіні рухаються

Наші душі тремтять

звільнити крики

(назустріч Місяцю)

І в місячному світлі

Наші тіні рухаються

І в місячному світлі

Наші душі тремтять

Ніби з чужого горла

звільнити крики

(назустріч Місяцю)