Женщина-драматургия - Шмели

Женщина-драматургия по городу ночью идёт,

Женщина-драматургия желающим счастье даёт.

Но камень на сердце кладёт, на сердце камень кладёт,

И до смерти эта боль не пройдёт…

Запахом лилий,

Серым рубином,

Жизненной линией,

С визитом ползёт одиночество…

Драматургия роняет заманчивый взгляд,

Женщина-драматургия меняет судьбу как наряд.

Только тени за нею крадутся,

Не больно крадутся

И в душе навсегда остаются…

Ласкою нежною,

Сказкою грешною,

Каплею млечную,

Стирается одиночество…

Женщина-драматургия под утро приходит домой,

Женщина-драматургия нет сил оставаться одной,

Первый луч по стенам ползёт, луч по стенам ползёт.

Он всё знает, простит и поймёт…

Истина вышита,

Всё что прожито

С пеною выжато…

С визита одиночества…

Жінка-драматургія по місті вночі йде,

Жінка-драматургія бажаючим щастя дає.

Але камінь на серце кладе, на серце камінь кладе,

І до смерті цей біль не пройде ...

Запахом лілій,

Сірим рубіном,

Життєвою лінією,

З візитом повзе самота...

Драматургія роняє привабливий погляд,

Жінка-драматургія змінює долю як вбрання.

Тільки тіні за нею крадуться,

Не боляче крадуться

І в душі назавжди залишаються...

Ласкаю ніжною,

Казкою грішною,

Краплею дрібну,

Стирається самотність.

Жінка-драматургія під ранок приходить додому,

Жінка-драматургія не має сил залишатися однією,

Перший промінь по стінах повзе, промінь по стінах повзе.

Він все знає, пробачить і зрозуміє…

Істина вишита,

Все, що прожито

З піною вичавлено…

З візиту самотності…