Скелеты - Шмели

Ровно в 5.30 утра спала в липкой коме Москва

И тень опустилась, когда под землю из тоннелей вошли поезда.

Карточка синяя, карточка красная,

Ровно в 5.30 утра скелеты в поезда.

Город в тумане, идут скелеты.

Город мой в тумане, идут скелеты.

Только мне не мерещится это,

Только мне не мерещится это,

В 5.30 утра - скелеты.

Я слышал, кто-то кричал,

В дыму и метро, и вокзал,

Проснулась от взрывов Москва -

Треснутые стёкла, лица черепа.

Ты думал, это сон,

Не может, не может быть,

Но зеркало выдаст секрет -

Ты стал скелетом, ты сам скелет.

А я никогда не спала,

Я ласкала твой гладкий череп.

Ты плакал и улыбался

И глазницы твои чернели.

Рівно о 5.30 ранку спала у липкій комі.

І тінь опустилася, коли під землю із тунелів увійшли потяги.

Картка синя, картка червона,

Рівно о 5.30 ранку скелети у поїзди.

Місто в тумані, йдуть скелети.

Місто моє в тумані, йдуть скелети.

Тільки мені не здається,

Тільки мені не здається,

О 5.30 ранку – скелети.

Я чув, хтось кричав,

У диму і метро, ​​і вокзал,

Прокинулась від вибухів Москва -

Тріснуте скло, обличчя черепа.

Ти думав, це сон,

Не може, не може бути,

Але дзеркало видасть секрет

Ти став скелетом, ти сам скелет.

А я ніколи не спала,

Я пестила твій гладкий череп.

Ти плакав та посміхався

І очниці твої чорніли.