Ритуал сожжения кукол - Шмели

Где вода — красота погребенных в ней.

Где трава — это косы избранниц богов.

Сотня рыб — одно тело пропавших людей.

Ветра свист — это зов берегов.

Шел народ под оркестр изумрудных дождей,

Из окон, из дверей лились песни весны.

Берег стал сгустком синих и красных огней —

Это люди разводят костры.

Ритуал, ритуал, ритуал сожжения кукол.

Ритуал, ритуал — обнаженные куклы в цепях.

Ритуал, ритуал, ритуал сожжения кукол.

Ритуал, ритуал — да по ветру развеянный прах…

Но оживает кукла!

Языками огня вены плотно сплелись,

Жёлтый дым очерствел и создал собой плоть.

Угли с треском взлетели — глаза родились.

Острый взгляд людям сердце начал колоть.

Вмиг потухли костры, да застыла вода.

Крик не выдавить силой, не сбежать никуда.

Так вливалось в образ совершенство небес,

Так рождался призрак тех мест.

Де вода — краса похованих у ній.

Де трава — це коси обраниць богів.

Сотня риб - одне тіло зниклих людей.

Вітру свист - це поклик берегів.

Ішов народ під оркестр смарагдових дощів,

З вікон, з дверей лилися пісні весни.

Берег став згустком синіх і червоних вогнів

Це люди розводять багаття.

Ритуал, ритуал, ритуал спалення ляльок.

Ритуал, ритуал - оголені ляльки в ланцюгах.

Ритуал, ритуал, ритуал спалення ляльок.

Ритуал, ритуал - так за вітром розвіяний прах ...

Але оживає лялька!

Мовами вогню вени щільно сплелися,

Жовтий дим очерствів і створив собою тіло.

Вугілля з тріском злетіло — очі народилися.

Гострий погляд людям серце почав колоти.

Вмить погасли багаття, і застигла вода.

Крик не видавити силою, не втекти нікуди.

Так вливалося в образ досконалість небес,

Так народжувалась примара тих місць.