Осиновый кол - Шмели

Вот смешался с ветром дым из трубы,

Вот раздался выстрел в солнце, пора,

Но забавно молодым видеть сны,

Так занятна бестолковая весна…

Опоздал на сбор, душа набекрень,

Вся слюнявая, как первая любовь,

Одиночество в солнечный день,

Как стрелы Амура смертельные…

Осиновый кол, осиновый,

Спросил у судьбы, спросил он,

По что любовь такая красивая,

А я не у дел?

Рябиновый куст, рябиновый,

Дарил влюблённым себя, дарил он,

И, опадая, себя не миловал.

Ведь всем свой удел.

Вот раздался пароходный гудок,

Вот ушли под воду слёзы мечты,

Как беда — неизлечимый порок,

Так стремителен, как деньги в кресты.

Где останется последняя нить,

Благовонна как желанная плоть,

Зря так хочется весь мир изменить,

Надежда — само наказание…

Осиновый кол, осиновый,

Спросил у судьбы, спросил он,

По что любовь такая красивая,

А я не у дел?

Рябиновый куст, рябиновый,

Дарил влюблённым себя, дарил он,

И, опадая, себя не миловал.

Ведь всем свой удел.

В уголок забрался грозный сверчок,

Под бочок попалась ватная мышь,

Мать земля спит, а значит молчок,

Человек спит, и значит, ты спишь…

Вот протёрлась с веками петля,

Инквизитор оступился в костёр,

Значит, нет на свете слова «нельзя»,

История прах и безвременье…

Осиновый кол, осиновый,

Спросил у судьбы, спросил он,

По что любовь такая красивая,

А я не у дел?

Рябиновый куст, рябиновый,

Дарил влюблённым себя, дарил он,

И, опадая, себя не миловал.

Ведь всем свой удел.

От змішався з вітром дим із труби,

Ось пролунав постріл у сонце, пора,

Але забавно молодим бачити сни,

Так цікава безглузда весна.

Запізнився на збір, душа набік,

Вся слинява, як перше кохання,

Самотність у сонячний день,

Як стріли Амура смертельні.

Осиновий кіль, осиновий,

Запитав у долі, запитав він,

Що любов така гарна,

А я не біля справ?

Горобиновий кущ, горобиновий,

Дарував закоханим себе, дарував він,

І, опадаючи, себе не милував.

Адже всім свій спадок.

Ось пролунав пароплавний гудок,

Ось пішли під воду сльози мрії,

Як біда — невиліковна порок,

Такий стрімкий, як гроші в хрести.

Де залишиться остання нитка,

Благовонна як бажана плоть,

Даремно так хочеться весь світ змінити,

Надія — саме покарання…

Осиновий кіль, осиновий,

Запитав у долі, запитав він,

Що любов така гарна,

А я не біля справ?

Горобиновий кущ, горобиновий,

Дарував закоханим себе, дарував він,

І, опадаючи, себе не милував.

Адже всім свій спадок.

У куточок заліз грізний цвіркун,

Під бочок попалася ватяна миша,

Мати земля спить, а означає молчок,

Людина спить, і значить, ти спиш...

Ось протерлася з століття петля,

Інквізитор оступився в вастер,

Значить, немає на світлі слова «не можна»,

Історія порох і лихоліття…

Осиновий кіль, осиновий,

Запитав у долі, запитав він,

Що любов така гарна,

А я не біля справ?

Горобиновий кущ, горобиновий,

Дарував закоханим себе, дарував він,

І, опадаючи, себе не милував.

Адже всім свій спадок.