Мама - Шмели

Закрывать глаза, чтоб увидеть один лишь сон.

Не оставить следа, чтоб никто не поставил клеймо.

У слова «Всегда!»

есть небо с землёй,

И лишь в зеркалах есть слово «Покой».

Не мечтать, не желать, чтоб потом было проще забыть.

Затаить обиду, а потом не успеть простить.

Когда губит страх, когда душит крест —

В остывших сердцах свободных нет мест.

Был пролог песней, эпилог — драма,

Но всегда вместе мы с тобой, мама.

На судьбе крестик и души ни грамма,

Но всегда вместе мы с тобой, мама.

Оставаться в мире своих иллюзорных идей,

Вычислять тени, но видеть самих людей.

Мгновенья не в счёт, когда есть века,

Леченье спасёт меня — дурака.

Был пролог песней, эпилог — драма,

Но всегда вместе мы с тобой, мама.

Неосуществима цель земного Храма,

Мы идём мимо за Луной, мама.

Закривати очі, щоб побачити лише сон.

Не залишити сліду, щоб ніхто не поставив тавро.

У слова «Завжди!»

є небо із землею,

І тільки в дзеркалах є слово «Спокій».

Не мріяти, не бажати, щоб потім було простіше забути.

Затаїти образу, а потім не встигнути пробачити.

Коли губить страх, коли душить хрест.

У остиглих вільних серцях немає місць.

Був пролог піснею, епілог — драма,

Але завжди ми разом з тобою, мамо.

На долі хрестик і душі ні грама,

Але завжди ми разом з тобою, мамо.

Залишатися в світі своїх ілюзорних ідей,

Обчислювати тіні, але бачити самих людей.

Миті не є рахунок, коли є століття,

Лікування врятує мене - дурня.

Був пролог піснею, епілог — драма,

Але завжди ми разом з тобою, мамо.

Неможлива мета земного Храму,

Ми йдемо повз за Місяцем, мамо.