20 лет - Сергей Трофимов

Двадцать лет тому назад,

Подмосковная босота,

Мы с тобой в одном призыве

Покидали дом родной.

Мамы плакали нам в след

И безусая пехота

Шла с харчами за плечами,

Да с похмельной головой.

Эх, земеля, мой дружок,

Почудили мы на славу:

Самоволка, гауптвахта,

Да майорова жена…

Долго помнил наш комбат,

Как стояли за Державу

Отставной сержант спортроты,

Да в запасе старшина.

Припев:

А двадцать лет, как вода в песок,

Но в это верить не хочется.

Пускай давно побелел висок

И пишут к имени отчество,

Мы те же самые пацаны

И нашей дружбе по-прежнему

Среди сокровищ любой казны

Нет цены!

На «гражданке» новый мир

Нас не ждал, а мы явились

Чтобы взять от жизни наше —

Всё равно оно ничьё!

Поднимались, как могли,

Но на совесть не скупились

И поэтому поднялись

Крепко стоя за своё.

Припев:

А двадцать лет, как вода в песок,

Но в это верить не хочется.

Пускай давно побелел висок

И пишут к имени отчество,

Мы те же самые пацаны

И нашей дружбе по-прежнему

Среди сокровищ любой казны

Нет цены!

Двадцать вёсен, двадцать зим…

Нам, братишка, было всяко:

Будни, праздники,

Сомненья, да крутые виражи.

Но среди житейских бурь

Наша дружба, словно якорь,

Не давала нам сорваться

И спасала нашу жизнь.

Припев:

А двадцать лет, как вода в песок,

Но в это верить не хочется.

Пускай давно побелел висок

И пишут к имени отчество,

Мы те же самые пацаны

И нашей дружбе по-прежнему

Среди сокровищ любой казны

Нет цены!

Двадцять років тому,

Підмосковна босота,

Ми з тобою в одному заклику

Залишали будинок рідний.

Мами плакали нам услід

І безуса піхота

Ішла з пищем за плечами,

Так з похмільною головою.

Ех, земеля, мій друже,

Почули ми на славу:

Самоволка, гауптвахта,

Так майорова дружина...

Довго пам'ятав наш комбат,

Як стояли за Державу

Відставний сержант спортроти,

Так у запасі старшина.

Приспів:

А двадцять років, як вода в пісок,

Але в це вірити не хочеться.

Нехай давно побіліла скроня

І пишуть до імені по батькові,

Ми те ж самі пацани

І нашій дружбі як і раніше

Серед скарбів будь-якої скарбниці

Немає ціни!

На «цивілки» новий світ

Нас не чекав, а ми з'явилися

Щоб взяти від життя наше —

Все одно воно нічиє!

Піднімалися, як могли,

Але на совість не скупилися

І тому піднялися

Міцно стоячи за своє.

Приспів:

А двадцять років, як вода в пісок,

Але в це вірити не хочеться.

Нехай давно побіліла скроня

І пишуть до імені по батькові,

Ми те ж самі пацани

І нашій дружбі як і раніше

Серед скарбів будь-якої скарбниці

Немає ціни!

Двадцять весен, двадцять зим.

Нам, братик, було всяко:

Будні, свята,

Сумніви, та круті віражі.

Але серед життєвих бур

Наша дружба, як якір,

Не давала нам зірватися

І рятувала наше життя.

Приспів:

А двадцять років, як вода в пісок,

Але в це вірити не хочеться.

Нехай давно побіліла скроня

І пишуть до імені по батькові,

Ми те ж самі пацани

І нашій дружбі як і раніше

Серед скарбів будь-якої скарбниці

Немає ціни!