Рай - СерьГа

Когда же это закончится?

Рай переполнен детьми.

Хочется или не хочется — нам оставаться людьми.

Стали чужими, а были на «ты», и это все неспроста.

Мы в общем саду топчем цветы, споря с пеной у рта.

Нельзя убивать другого за то, если кажется, что он не прав.

Даже жирафу видно не все, хоть самый высокий жираф.

Его голова средь небесных тел, но видит он самую малость:

Побеги, листочки, которые ел, а не львицу, что сзади подкралась.

Возможно, я зря дую в свирель и не считаю дни.

Я песни пишу для обычных людей: быть может, услышат они.

И в гости, как раньше, мне позвонив, зайдет к соседу сосед.

И выпив по рюмке и снова налив, сядут за мирный обед.

Но взрослые выпили и подрались, достали по револьверу.

И начался бой за красивую жизнь — кто-то забыл про веру.

И снова рай переполнен детьми — они отвечают за взрослых.

А взрослые, вроде, хотят быть людьми, но это без веры непросто.

Коли ж це закінчиться?

Рай переповнений дітьми.

Хочеться чи не хочеться — нам залишатися людьми.

Стали чужими, а були на «ти», і це все недарма.

Ми в загальному саду топчемо квіти, сперечаючись з піною у рота.

Не можна вбивати іншого за то, якщо здається, що він не¦правий.

Навіть жирафу видно не все, хоч найвищий жираф.

Його голова серед небесних тіл, але бачить він зовсім небагато:

Пагони, листочки, які їв, а не левицю, що ззаду підкралася.

Можливо, я бачу в сопілці і не рахую дні.

Я пісні пишу для звичайних людей: можливо, почують вони.

І в гості, як раніше, мені зателефонувавши, зайде до сусіда.

І випивши по чарці і знову наливши, сядуть за мирний обід.

Але дорослі випили і побилися, дістали по револьверу.

І розпочався бій за гарне життя — хтось забув про віру.

І знову рай переповнений дітьми — вони відповідають за дорослих.

А дорослі, начебто, хочуть бути людьми, але це без віри непросто.