Не особая - СерьГа

На запад, на запах, на задних на лапах ползут облака не спеша.

Я вижу, что с ними, ползёт моё имя и молодая душа.

Конечно, по встречной, до вечной конечной, до перекрёстка миров,

Тоскуя, рискуя, кочуя, качу я, чтоб встретить любовь.

Припев:

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно безымянное и глядит в окно деревянное.

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно…

И глядит в окно…

И колко, и долго, я из чувства долга кружился в глуши за гроши,

Сражался, метался, но всё же остался, без имени и без души.

Конечно, по встречной, до вечной конечной, до перекрёстка миров,

Тоскуя, рискуя, кочуя, качу я, чтоб встретить любовь.

Припев:

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно безымянное и глядит в окно деревянное.

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно…

И глядит в окно…

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно безымянное и глядит в окно деревянное.

Ведь особа я — не особая, моё тело летать не способное,

Лишь сидит оно…

И глядит в окно…

На захід, на запах, на задніх на лапах повзуть хмари не поспішаючи.

Я бачу, що з ними повзе моє ім'я і молода душа.

Звичайно, по зустрічній, до вічної кінцевої, до перехрестя світів,

Сумуючи, ризикуючи, кочуючи, качу я, щоб зустріти кохання.

Приспів:

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно безіменне і дивиться у вікно дерев'яне.

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно.

І дивиться у вікно…

І колко, і довго, я із почуття обов'язку кружляв у глухі за гроші,

Бився, метався, але все ж залишився, без імені і без душі.

Звичайно, по зустрічній, до вічної кінцевої, до перехрестя світів,

Сумуючи, ризикуючи, кочуючи, качу я, щоб зустріти кохання.

Приспів:

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно безіменне і дивиться у вікно дерев'яне.

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно.

І дивиться у вікно…

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно безіменне і дивиться у вікно дерев'яне.

Адже особа я — не особлива, моє тіло літати не здатне,

Лише сидить воно.

І дивиться у вікно…