Vincent - Roberto Vecchioni

Guarderò le stelle

Com’erano la notte ad Arles

Appese sopra il tuo boulevard;

Io sono dentro agli occhi tuoi

Víncent

Sognerò i tuoi fiori

Narcisi sparpagliati al vento

Il giallo immenso e lo scontento

Negli occhi che non ridono

Negli occhi tuoi

Vincent

Dolce amico mio

Fragile compagno mio

Al lume spento della tua pazzia

Te ne sei andato via

Piegando il collo

Come il gambo di un fiore:

Scommetto un girasole

Sparpagliato grano

Pulviscolo spezzato a luce

E bocche aperte senza voce

Nei vecchi dallo sguardo che non c'è

Poi le nostre sedie

Le nostre sedie così vuote

Così «persone»

Così abbandonate

E il tuo tabacco sparso qua e là

Dolce amico

Fragile compagno mio

Che hai tentato sotto le tue dita

Di fermarla, la vita:

Come una donna amata alla follia

La vita andava via:

E più la rincorrevi

E più la dipingevi a colpi rossi

Gialli come dire «Aspetta!»

Fino a che i colori

Non bastaron più…

E avrei voluto dirti, Vincent

Questo mondo non meritava

Un uomo bello come te!

Guarderò le stelle

La tua, la mia metà del mondo

Che sono le due scelte in fondo:

O andare via o rimanere via

Dolce amico mio

Fragile compagno mio

Io, in questo mare

Non mi perdo mai;

Ma in ogni mare sai

«tous le bateaux

Vont à l’hazard pour rien»

Addio, da Paul Gauguin

Я буду дивитися на зірки

Якою була ніч в Арлі

Нависає над вашим бульваром;

Я в твоїх очах

Вінсент

Я буду мріяти про твої квіти

Нарциси розкидані на вітрі

Величезний трилер і невдоволення

В очі, які не сміються

В твоїх очах

Вінсент

Мій милий друг

Мій тендітний супутник

При згаслому світлі твого божевілля

Ти пішов геть

Згинання шиї

Як стебло квітки:

Ставлю на соняшник

Розсипана пшениця

Пил, розбитий світлом

І відкриті роти без голосу

У старих людей з поглядом, якого немає

Потім наші стільці

Наші стільці такі порожні

тож "люди"

Тож здайся

І твій тютюн розкиданий то тут, то там

Мила подруга

Мій тендітний супутник

Що ви спробували під пальцями

Щоб зупинити це, життя:

Як шалено кохана жінка

Життя пішло:

І тим більше ти гнався за ним

І тим більше ви фарбували його червоними мазками

Жовті, як кажучи "Зачекай!"

До кольорів

Не вистачило...

І я хотів сказати тобі, Вінсенте

Цей світ не заслуговував

Такий красень, як ти!

Я буду дивитися на зірки

Твоя, моя половина світу

Які два варіанти внизу:

Або йди геть, або тримайся подалі

Мій милий друг

Мій тендітний супутник

Я в цьому морі

Я ніколи не заблукаю;

Але в кожному морі ви знаєте

«Tous le bateaux

Vont à l'hazard pour rien"

Прощавай, Поль Гоген