Il Più Grande Spettacolo Del Mondo - Roberto Vecchioni

Venghino, venghino signori, a vedere l’ottava meraviglia:

Si chiama «uomo», muove pure le dita

E devo dire che mi rassomiglia

Venghino, venghino, finch'é c'è eternità

Finché ci son biglietti a disposizione

Non si paga, è la mia più grande attrazione…

Però crearli non è stato niente facile

Ho messo insieme un pò di cacca e un pò di angeli

E per fortuna non si sono rotti subito

Come le prime mie galassie e dinosauri;

Cosa ci stanno a fare al mondo?

Niente, amano:

Non so perchè, ma mi piaceva questa regola;

Ma la trovata più geniale è stata l’anima

Con quella lì chi se ne frega anche se muoiono

Papaparaparapapapara

Papaparaparapapapara

Uhè, uhè, uhè, uhè, uhè

Ma la tua testa non viene fuori dalle nuvole

E le preghiere della sera non ci bastono;

E siamo soli qui, con tutta questa musica

Colori e versi che inventiamo per non perderci;

Serpeggia un pò di confusione sulle origini

E non capiamo cosa mai ci stiamo a fare qui:

Se è solo nostra o se è più tua la solitudine

La tua infelicità di essere e non vivere

Papaparaparapapapara

Papaparaparapapapara

Uhè, uhè, uhè, uhè, uhè

Beh, Dovete capirli… è la loro «prima»

Sono un pò emozionati…

Comunque dopo lo spettacolo si possono anche visitare…

Siete pregati di non avvicinarvi troppo…

Di non dargli niente da mangiare…

E di non dargli altre idee, chè hanno già le mie

Noi ci guardiamo in fondo agli occhi

Per capire quanto tempo abbiamo

Se il giorno lasciato indietro

È proprio quello che volevamo;

Se alla fine del viaggio

Ci sarà qualcosa come una memoria

Se tutti i baci, gli abbracci, gli addii

Resterenno sospesi nell’aria…

Ma ci guardiamo negli occhi

Non importa quanto tempo abbiamo;

Non importa se il giorno lasciato indietro

È proprio quello che volevamo;

Se alla fine del viaggio

Nessuna delle tue stelle

Ne avrà mai memoria

Perchè i baci, gli abbracci, gli addii

Sono la nostra storia, sono noi, noi, noi

Papaparaparapapapara

Papaparaparapapapara

Uhè, uhè, uhè, uhè, uhè

Eh, però, se ve la prendete così…

E allora me ne vado via…

Insomma per Dio, la cosa più bella che faccio…

E la faccio male… Ma non è possibile…

Andavate così bene che avevo pensato anche di

È un’eternità che vi penso… siete venuti una schifezza?

Non vi faccio più… la prossima volta non vi faccio più

E sono cazzi vostri…

Приходьте, приходьте, панове, побачити восьме диво:

Його називають «людина», він теж пальцями ворушить

І треба сказати, що на мене схоже

Приходьте, приходьте, поки є вічність

Поки є квитки

Ви не платите, це моя найбільша привабливість...

Але створити їх було зовсім непросто

Я зібрав трохи кормів і ангелів

І, на щастя, зламалися не відразу

Як мої перші галактики та динозаври;

Що вони роблять у світі?

Нічого, вони люблять:

Не знаю чому, але мені сподобалося це правило;

Але найгеніальнішою ідеєю була душа

При цьому кому байдуже, навіть якщо вони помруть

Папапарапарапапапара

Папапарапарапапапара

Ухе, ухе, ухе, ухе, ухе

Але твоя голова не виходить із хмар

І вечірніх молитов нам замало;

І ми тут самі, з усією цією музикою

Кольори і вірші, які ми вигадуємо, щоб не заблукати;

Існує невелика плутанина щодо походження

І ми не розуміємо, що ми тут робимо:

Якщо це наше самотність або якщо самотність більше твоя

Твоє нещастя бути і не жити

Папапарапарапапапара

Папапарапарапапапара

Ухе, ухе, ухе, ухе, ухе

Ну, ви повинні їх зрозуміти ... це їх "перший"

Я трохи схвильований...

Однак після вистави їх також можна відвідати...

Будь ласка, не підходьте занадто близько...

Не давати йому нічого їсти...

І не давати їм інших ідей, бо вони вже мають мою

Дивимося один одному в очі

Щоб зрозуміти, скільки у нас часу

Якщо день залишився позаду

Це саме те, чого ми хотіли;

Якщо в кінці подорожі

Буде щось схоже на спогад

Якщо всі поцілунки, обійми, прощання

Залишайтеся в повітрі...

Але ми дивимося один одному в очі

Неважливо, скільки у нас часу;

Неважливо, чи залишився день позаду

Це саме те, чого ми хотіли;

Якщо в кінці подорожі

Жодної з ваших зірок

Він ніколи цього не згадає

Чому поцілунки, обійми, прощання

Вони – наша історія, це ми, ми, ми

Папапарапарапапапара

Папапарапарапапапара

Ухе, ухе, ухе, ухе, ухе

Ех, але якщо так сприймати...

А потім я йду...

Словом, ей-богу, найкраще, що я роблю...

І я роблю це погано ... Але це неможливо ...

У вас все так добре, що я навіть подумав

Я думав про тебе цілу вічність ... ти вийшов як лайно?

Я більше не роблю тебе ... наступного разу я більше не буду робити тебе

А це твій член...