I Commedianti - Roberto Vecchioni

Fu una notte di neve

Una notte che intorno

Ci sono gli elfi e i nani;

Una notte che nel porto

Di Malmoe stridevano

Forte i gabbiani:

La notte che mio padre

Ammazzava il maiale

Ed eravamo in tanti

Che per la prima volta

Nella mia vita vidi

I commedianti

Avevo dodici anni

Un bastone per le oche

Nessuna ragazza:

Mi sembraron giganti

Sollevati dal suolo

Nel fondo della piazza;

E come per incanto

Sparirono le case

Sparì tutta la gente;

E fu come se al mondo

A parte io e loro

Non ci fosse più niente…

Li avrei seguiti allora

Li avrei seguiti ovunque

Li avrei seguiti in capo al mondo

Ma ero soltanto un bambino

E non potevo fare di più;

Si persero nel buio

Si persero nella notte

Nella voce di mia madre

Che mi gridava di tornare indietro

E non sarei tornato più

Perchè chiudevano il tempo

In una scatola d’oro

E non so cosa avrei dato

Per partire con loro

Li rividi da uomo

Che era appena finita

La guerra dei trent’anni;

Preparano il palco

La sera per la festa

Di San Giovanni:

E mi prese dal cuore

Di quand’ero ragazzo

La stessa emozione

Come quando ricordi

Le parole che hai perso

Di una canzone…

Li avrei seguiti sempre

Li avrei seguiti ovunque

In mezzo al cielo, in fondo al mare

Se non avessi avuto un figlio

E una donna da amare;

Così li vidi partire

E li lasciai partire

Perchè dovevo scegliere

Fra dividere il cuore

E fuggire con loro

Che nascondevano il tempo

In una sera infinita

A beffare il destino

E a inventare la vita

Ora non ho più niente

Mi porta in giro il tempo

Come una foglia morta

Ora che vi rivedo

Forse per l’ultima volta;

Le luci sono spente

La vita è finalmente

L’ombra di là, di un sogno:

Adesso, questo è il momento

Di non lasciarvi mai più:

Se sono ancora in tempo

Prendetemi per mano

Commedianti, vi prego

Portatemi lontano

Була сніжна ніч

Одного вечора я був поруч

Є ельфи і гноми;

Зупинялися на одну ніч у гавані

Про Мальме вони верещали

Сильні чайки:

Ніч мого батька

Він убив свиню

А нас було багато

Це вперше

У своєму житті я бачив

Коміки

Мені було дванадцять

Палиця для гусей

Немає дівчини:

Вони здалися мені велетнями

Підніміть від землі

Внизу квадрата;

І ніби за чарами

Будинки зникли

Всі люди зникли;

І було ніби на світі

Крім них і мене

Не залишилося нічого...

Я б тоді пішов за ними

Я б пішов за ними скрізь

Я б пішов за ними на край світу

Але я був лише дитиною

І я не міг зробити більше;

Вони заблукали в темряві

Вони заблукали вночі

Маминим голосом

Хто кричав на мене, щоб я повертався

І я б ніколи не повернувся

Бо закрили час

У золотій скриньці

І я не знаю, що б я дав

Щоб піти з ними

Я знову побачив їх як чоловіка

Це було щойно

Тридцятилітня війна;

Вони готують сцену

Увечері на вечірку

Сан-Джованні:

І це мене від душі взяло

Коли я був хлопчиком

Та сама емоція

Як коли згадуєш

Слова, які ви втратили

Про пісню...

Я б завжди слідував за ними

Я б пішов за ними скрізь

Посеред неба, на дні моря

Якби в мене не було дитини

І жінку любити;

Тому я бачив, як вони пішли

І я відпустив їх

Чому я мав вибирати

Між поділом серця

І тікати з ними

Це сховав час

У безкінечний вечір

Знущатися над долею

І вигадати життя

Тепер у мене нічого не залишилося

Це займає у мене час

Як мертвий лист

Тепер, коли я знову бачу тебе

Можливо, в останній раз;

Світло вимкнено

Життя нарешті

Тінь за межами мрії:

Тепер настав час

Ніколи більше не залишати тебе:

Якщо я ще встигну

Візьми мене за руку

Коміки, будь ласка

Забери мене